Захисники доброї волі

14 березня у День українського Добровольця молитвою вшанували тих, хто першим став на захист України. У парафіяльно-гарнізонному храмі Різдва Христового ПЦУ відслужили молебель, вручили відзначи «За честь і звитягу» захисникам, а також віддали шану загиблим в російсько-українській війні.

Для більшості 24 лютого не стало великою несподіваною, бо посилення російської агресії було очевидним. Так кажуть військові, які одними з перших добровільно відправилися на передову.

«Я прокинувся від того, що дружина сказала, що були вибухи на аеродромі і почалась війна. Відразу пролунав дзвінок мого брата рідного, і було одне питання: Що йдем? Звісно йдем! І вже о 9 ранку ми були в центрі комплектування і стали до зброї.В той день і наступні 3-4 дні була маса народу і багато хто не потрапив у списки, бо штатки були переповнені. В перші дні повномасштабки дуже багато було свідомих людей, патріотів, які не розглядали іншого варіанту як іти і боронити свою країну», - пригадує старший солдат запасу 78 батальйону 102 бригади ТРО Володимир Гупал.

Молодший лейтенант Тарас Урсул також розповідає, що потрапити до лав ЗСУ було ще тим випробуванням. Адже охочих було чимало.

«Спочатку нас не брали у військкомат. Там черги були по 200, по 300 чоловік. Навіть пам’ятаю, з військкомату виходили і кавою пригощали нас. Волонтери приїжджали. Спочатку я зі своїм стрийком стояв у черзі, його тоді взяли, а мене ні. На службу попав 24 вересня», - розповідає Тарас Урсул і додає, що не сумнівався у своєму рішенні, бо добре розумів що і заради кого робить: «Це за рідних, за всіх жінок і чоловіків, які постраждали від цього. Я не хочу, щоб мої рідні виходили і говорили цією мовою окупанта. Я знаю за що я пішов і розумію чому».

Найперше до оборони залучали тих, хто вже мав військовий досвід. Серед них і Володимир Рега. На запитання про реакцію рідних на те, що знову іде воювати, військовий відповів просто: вони знали, що інакше бути не може.

«У 2014 році служив у 128 окремій гірсько-піхотній бригаді, 15 батальйон. Дебальцево пройшов. У 15 році був поранений. Після того звільнився. І вже в 22 році пішов знов, коли почалась повномасштабна війна», - розповідає доброволець, працівник Муніципальної інспекції «Добродій» Володимир Рега.

Міський голова Руслан Марцінків вручив добровольцям відзнаки «За честь і звитягу», щоб вшанувати їхній чин, відвагу та самопожертву.

«Без добровольців ми б не зупинили ворога на початку війни та й зараз багато добровольців служать в ЗСУ, Національній Гвардії та інших підрозділах. Сьогодні помолилися за здоровʼя живих і молитвою вшанували тих, хто вже, на жаль, не з нами. Від імені громади вручив нагороди, допомагаємо постійно дронами, іншим спорядженням, маємо різні програми для підтримки. Велика вдячність від громади», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.