Щоб пам'ятати ціну свободи: анотаційна дошка полеглому Герою Михайлу Морозу

На фасаді Івано-Франківського вищого професійного училища № 21 встановили анотаційну дошку полеглому Герою Михайлу Морозу. Кожна нова дошка – це ще одна обірвана мрія, ще одна втрачена надія. І з кожним ім'ям на цих стінах зростає наш обов'язок – пам'ятати, навчати, берегти пам'ять про тих, хто віддав життя за нашу свободу.

Директор ВПУ № 21 Михайло Баб’як, з сумом в голосі каже, що ці втрати, на жаль, збільшуються.

“Декілька місяців тому ми відкривали попередню дошку і згадували про загиблих наших випускників. Їх було 9. Cьогодні вже 16. Всі вони мріяли про те, щоби після закінчення навчального закладу отримати добру роботу, мати власну справу. Все, що ми можемо зробити на сьогоднішній день-це навчати молоде покоління”,- говорить Михайло Баб’як.

Михайло Мороз був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. Служив старшим солдатом, помічником гранатометника 2-го взводу 2-ї роти 7-го окремого стрілецького батальйону. 23 березня 2023 року загинув виконуючи бойове завдання у Донецькій області. 

Материнське серце – найглибша безодня болю, коли втрачаєш єдину опору, єдиного сина. Марія Мороз, чиє життя війна розділила на "до" і "після", розповідає про свого сина Михайла, про його слова, про його подвиг, про свою невимовну втрату.

"Міша був добрим, хорошим, люблячим сином, і я надіялася, що в старості він буде для мене хорошою опорою, але війна не так розпорядилася, як я собі думала. З перших днів повномасштабного вторгнення він пішов воювати і завжди казав: "Мамо, я йду, щоб визволяти нашу землю від тих проклятих ворогів, які напали на нас. Все буде добре, не переживай". Я все надіялася, що буде добре, але не так сталося, як гадалося. Біль втрати єдиного сина неможливо передати словами, але, дякуючи Господу, який мене підтримує, я якось ще живу на цьому білому світі. Ми завжди повинні шанувати й пам'ятати, адже їхній подвиг завжди залишиться в наших серцях. Вони ніколи з нашого серця не відійдуть, вони будуть завжди з нами", - з болем у серці згадує мати загиблого Марія Мороз.

Він був тим, хто запалював серця, хто вмів об'єднувати людей навколо себе. Веселий, добрий, завжди готовий взяти на себе відповідальність. Його втрата – це порожнеча, яку нічим не заповнити. Саме так висловлюється про полеглого Героя його побратим Андрій Кінаш.

“Ми втрачаємо найбільш цінних людей, які повинні були тут жити і розбудовувати наше місто. Один син у мами, не встиг створити сім’ю, тому що життя його недовге швидко обірвалося. Михайло запам’ятався дуже веселим і добрим хлопцем. Його було всюди повно, він вмів навколо себе згуртувати людей завдяки своїй комунікабельності, не боявся відповідальності, брав на себе різні обов’язки”,- ділиться спогадами побратим Андрій Кінаш.

В умовах війни та випробувань, які випали на долю України, єдність та усвідомлення спільного обов'язку стають особливо важливими. Міський голова Руслан Марцінків, звертаючись до громади, закликав до об'єднання заради збереження найвищої цінності – України.

“Можна багато говорити, але очевидно, ми не зрозуміємо втрату найдорожчого, поки не втратимо самі. Дай Боже, щоб цього не сталося, але сьогодні ми платимо велику ціну. Наш обов’язок- творити пам’ять. Ці анотаційні дошки, в першу чергу не для рідних, а для вас, учні. Тому ми цю роботу повинні робити багато і ще більше. Я дякую тут присутнім, хлопцям 7 батальйону, які пройшли страшне пекло особливо на Луганщині, Донеччині. Ми всі сьогодні повинні об’єднатися для того, щоб сказати, що для нас одна цінність-Україна”,-  підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.