Не зламані ворогом, бо сильні духом українці: вистава "Червона рута" та нагородження військових з полону

Гучні оплески нашим Героям та знаменита вистава «Червона Рута». У Франківську до Дня Незалежності в Драмтеатрі відбулась благодійна вистава «Червона Рута» Національного театру ім. Марії Заньковецької. Перед самою виставою міський голова вручив відзнаки «За честь і звитягу» двом нашим Захисникам, які довгий час перебували в полоні та Героїчно витримали тиск ворога у неволі. 

Служба у 53-й окремій механізованій бригаді на Донецькому напрямку, у місті Волноваха, виявилась для Володимира Удовика справжнім випробуванням на мужність. На початку повномасштабного вторгнення його підрозділ п'ять днів боронив дві вулиці міста, відбиваючи атаки переважаючих сил ворога. Після того, як їхню колону розбили, із семи побратимів вижили лише троє. Так Володимир, захищаючи рідну землю, опинився в полоні, де провів довгих 3 роки, 3 місяці і 8 днів. Сьогодні він згадує не лише жахіття неволі, а й прості речі, які допомагали йому витримати ворожі знущання.

«Найскладніше в полоні - це психологічне навантаження зі сторони рф. Коло тебе принижують, над тобою знущаються, коли тебе бʼють. До тебе відносяться, як до скотини. Я навіть не знаю, як це сказати. Бо всі поголовно там не сприймають український народ за людей. Мають нас за ворога, хоча і говорять, що ми браття, а насправді з нас просто знущаються. Мріяв про свободу, подивитися на чисте небо, де немає літаків, немає зброї, де немає вибухів. І про те, що в Україні все гаразд. З цією думкою я прожив 2,5 роки. Я був в колонії 3 роки і 3 місяці, але останні 2,5 років думав про те, що з Україною все гаразд і моїми рідними теж. Перші хвилини після звільнення - це були сльози, кожен живий коридор - це були сльози. Як приїхав, то одразу випив 3 таблетки заспокійливого. Я дуже радий, що повернувся на рідну землю, в Україну. Я цього дуже чекав, вірив, що повернуся, і я цього дочекався», - розповідає військовий звільнений з полону Володимир Удовик.

 Захисник також поділився зворушливими спогадами про те, що саме допомагало йому тримати надію в серці. Він каже, що у ті моменти, коли найскладніше було не піддатися відчаю, мрії про звичайні домашні страви зігрівали йому душу та вселяли надію на звільнення у серце.

«З самого початку мріяв про халву і майонез. Перша моя думка була про хліб з майонезом, ніякий там не шашлик. Хотілося домашньої страви - борщу. Бо їхні щі - це ніби ми не доїли борщ, долили туди води і загріли. Хотілося нормального українського борщу», - пригадує Володимир.

Анатолій Тимків – Захисник, який теж повернувся з полону і отримав відзнаку « За честь і звитягу». Він служив у 81 окремій аеромобільній бригаді на Білогорівці, що на Луганщині. В червні 2024 року там відбувалися важкі бої в яких Анатолій брав участь. Дивом вдалось вижити. Вже за два тижні він разом з побратимами знову вирушили виконувати бойові завдання. Протягом 4 місяців вони перебували під постійними обстрілами. Військовий пригадує, що через важкі бої на позиції лишився сам, його зі всіх боків оточили ворожі військові і його взяли в полон. У полоні Анатолій перебував пів року і в червні нарешті повернувся додому.

«Нас довго штурмували. На позиціях я вже лишився сам… Позицію оточили. Мріяв повернутися додому… Пів року був у полоні…», - каже військовий Анатолій Тимків.

Брат захисника Євген Тимків, розповідає, що він відчував, що з братом щось трапилось, але всередині продовжувала жити надія, що він живий. 

«Мені зателефонували зранку. І сказали цю не дуже хорошу новину, що в нього просто пропав сигнал в один момент. З цього ми зробили висновок, що щось не так. Далі вже зателефонували з частини і сказали, що з їхньої позиції вже немає зв'язку. Сповістили про це 14-го, а відео з ним вже в полоні було викладене 16-го числа. Серце підказувало, що він живий, але точно щось не так, ще до того, як стало відомо, я відчував, що щось з ним не так», - розповідає брат військового Євген Тимків і зізнається, що відчув неймовірне полегшення, коли дізнався, що брат вже скоро буде вдома. 

У свою чергу міський голова Руслан Марцінків відзначив, що сьогодні особливий день. Адже, франківці можуть наживо переконатись, якою ціною дається нам Українська Незалежність. Не просто наживо привітати повернених з полону Захисників України, а й побачити шлях великого українського композитора Володимира Івасюка. Адже він в свій час теж не зламався під тиском радянської влади і став своєрідним символом боротьби за Українську Україну.

«Сьогодні ми маємо особливий день. Тому що маю можливість привітати двох хлопців. В їхній особі хочемо подякувати всім нашим військовим. Адже ці хлопці повернулися з полону, з московського полону. Довго перебували. Ми дуже тішимося кожному військовому, які повертаються сьогодні додому. Бо ми повинні памʼятати якою ціною дається Незалежність. І вистава, яка сьогодні тут буде лунати: «Червона рута» - це особлива вистава. Про Володимира Івасюка. Мені як пластуну, як звʼязковому куреня імені Володимира Івасюка особливо приємно, що ця вистава буде лунати в нашому драматичному театрі. Я вірю в те, що ті емоції, які ми будем тут відчувати ми обовʼязково залишимо в серці і залишимось з великою подякою для наших захисників. Дякую всім хто задонатив, хто прийшов, хто підтримав наших військових. Тільки разом ми отримаємо нашу українську перемогу!», - говорить Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Кожен охочий міг придбати квитки на виставу за донат. Всі виручені кошти підуть на підтримку наших воїнів на фронті. Сама ж вистава «Червона Рута» присвячена  Володимиру Івасюку, дуже перекликається з теперішнім часом. Адже в ній показано тиск з боку ворога на нашу культуру та творчість протягом довгого часу. Режисер цієї вистави Максим Голенко каже, що ця вистава-мюзикл розрахована на різну вікову категорію і подана в дуже цікавому стилі, тому сподобається абсолютно кожному.

«Це дуже лірична і дуже патріотична, дуже чесна і дуже драйвова водночас і зворушлива вистава. Про те, що ми любимо, цінуємо і чим ми живемо зараз. Унікальність вистави в тому, що по перше - це постать Івасюка в піснях. Сценарій Наталки Ворожбит, який робився для кіно. А тепер перероблений був для театру. А таке не так частенько буває. В драйві, індивідуальності акторів. Тут працює Марк Дробот, який грає Івасюка. І те, що це знакова вистава для нашого театру. І те, що її дуже люблять глядачі», - переконує генеральний директор театру імені Марії Заньковецької Максим Голенко.

На завершення благодійного вечора, що поєднав в собі вшанування Героїв та силу української культури, міський голова Руслан Марцінків ще раз підкреслив, що сьогоднішня подія - це, в першу чергу, данина поваги тим, хто виборює нашу свободу. Він наголосив, що вистава «Червона Рута» - це не просто мистецтво, а символ пам’яті про нашу історію та нашу боротьбу.