Франківськ вшанував пам'ять полеглих Героїв Тараса Ціника та Миколи Легіня

В Івано-Франківську відкрили пам'ятні дошки двом загиблим Захисникам: Тарасу Цінику та Миколі Легіню. Обидва захисники колись навчались у Ліцеї №7, де й увіковічнили їхню пам'ять.

Тарас був доброю, чуйною та щирою людиною, мав багато друзів. Під час повномасштабної війни став на захист України. Мати полеглого Тараса Ціника Ганна Меринда виховувала сина одна.

«Він закінчив школу гарно, дуже любив малювати, креслити, потім поступив ня різьбяра по дереву. Поїхав в Англію, 6 років попрацював там і приїхав. І казав: «Мама, я не хочу там бути, я хочу додому. Ти одна. Я тебе одну не залишу. Я приїду». Потім так сталось, що в селі батьки повмирали, осталась хата в селі. Лишила цю хату, закрила, поїхали в село. І він пішов за мною в село. 15 років там працював у фермера, а про своє особисте не думав. Казав: «А ще вспію». І тут почалась війна, і він пішов на війну», - пригадує мама загиблого Тараса Ціника пані Ганна.

Доля її сина склалась трагічно. Під час виконання бойового завдання Тарас зник безвісти. 14 березня 2025 року надійшло підтвердження про його загибель під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність і свободу України.

Микола Легінь влітку 2024 року добровільно став на захист України, вступивши до лав полку «Азов». Виконував бойові завдання в Донецькій області. Під час одного з перших бойових виходів отримав осколкове поранення та після відновлення повернувся на фронт. Завдяки високій мотивації та здатності швидко навчатися, Микола опанував керування дронами, військову медицину, навчав побратимів.

«Знайомий з ним років 4, крайніх 5. Це є та людина, яка запам’ятовується кожному в житті, якщо хоча б раз з ним зустрівся. Наскільки це світла людина, позитивна, яка наповнює тебе тим позитивом і світлом. І кожна наша зустріч з його друзями з дитинства в нас завжди проходить з теплотою в серці, тому що він нас об’єднав. На мою думку потрібно робити все, що буде приносити пам'ять людям. В першу чергу кожен має для себе це пам’ятати. І це важливо для майбутнього покоління, які через років 10 будуть проходити по цій вулиці і будуть бачити цих людей. Важливо, якщо вони будуть розуміти, що взагалі відбувалось в нас в країні і чому взагалі ці портрети висять на цих стінах», - підкреслює Олександр, друг полеглого Миколи Легіня.

13 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Микола загинув. Йому було 24 роки.

Директор Ліцею №7 Оксана Румак пригадує учнів, котрі загинули за Україну та закликає кожного шанувати їхній чин та всіх, хто віддав життя на фронті.

«Сьогодні ми зібралися тут для пам’яті і для правди. Сьогодні на нашій стіні з’явилися ще дві меморіальні дошки, ще два імені, ще два наших учнів, ще два життя. В них були плани, в них були мрії і були надії. Вони жили звичайним життям…Але прийшла війна, яку принесла в нашу країну росія. Війна, яка багато що змінила. І Тарас, і Микола взяли відповідальність, вони не ховалися, вони пішли захищати Україну. І ці меморіальні дошки мають бути для нас пам’яттю про те, що ми є відповідальними. Ми маємо вчити відповідальності своїх дітей, щоб слово Україна не було якесь абстрактне, а було особисте. Щоб ми хотіли творити, хотіли змінювати цю країну на краще. І ми маємо бути відповідальні за свої слова, за свої дії і вчинки. І обов’язково ми переможемо, якщо будемо разом і будемо гуртуватися», - наголошує директор Ліцею №7 Оксана Румак.

Ініціатор програми «Івано-Франківськ – місто Героїв», міський голова Руслан Марцінків зауважує, усі полеглі Герої нашої громади будуть гідно вшановані. Адже, це своєрідна подяка від нас за їхній чин.

«Ми обов’язково зробимо так, що всі будуть гідно пошановані. На жаль, майже вже немає жодної школи, де немає відкритих анотаційних дощок. І це велика відповідальність. Це велика пам'ять про тих, хто навчався ходив до цього закладу, вчився за цими партами і виховувався батьками великим патріотом. Тому звертаю увагу, яка ціна сьогодні української держави, української школи і можливість говорити українською мовою і бути в українському Івано-Франківську. Це ціна життя і здоров’я хлопців і дівчат, які віддають найдорожче», - зауважує Руслан Марцінків

Крім того, міський очільник подякував керівництву 7 Ліцею, учням та батькам, які підтримують військових й залучаються до волонтерства. Адже, підтримка з тилу – це сила, що тримає фронт й допомагає в боротьбі.