«Ціна нашої свободи»: Франківськ вшанував пам’ять полеглого Захисника Ігоря Перегіняка

«Ціна нашої свободи»: Франківськ вшанував пам’ять полеглого Захисника Ігоря Перегіняка

Він мав «золоті» руки, добре серце і позивний «Кіт», який так пасував його світлій душі. В Івано-Франківську на фасаді будинку на вулиці Пасічній відкрили анотаційну дошку загиблому Герою Ігорю Перегіняку. Він був старшим стрільцем 50-го полку Нацгвардії імені Семена Височана. Пішов на війну добровольцем і загинув у запеклих боях на Донеччині.

У цьому будинку Ігор Перегіняк прожив зі своєю сім'єю двадцять чотири роки. Тут будував плани, ростив дітей і власними руками створював затишок. Сусіди згадують: він ніколи нікому не відмовив у допомозі. Коли ж почалася велика війна, цей мирний і добрий чоловік без вагань узяв до рук зброю. Став добровольцем. Бо інакше просто не міг.

«В цьому домі ми прожили фактично все своє подружнє життя – це 24 роки. Тут народилися наші діти і виросли. В цій квартирі, в якій ми живемо, він фактично своїми руками створив нам повний комфорт і всі умови. Він мав золоті руки, він багато допомагав сусідам, всі це знають. Для мене він просто був половинкою мого серця. І досі це порожнеча нічим не може заповнитися, ніколи не заповниться. І я досі живу як в невагомості, без опори», - з болем у серці відзначає Зоряна Перегіняк, дружина полеглого Героя.

Його бойовий шлях – це найгарячіші точки фронту. Разом із побратимами з 50-го полку Нацгвардії Ігор тримав оборону в Серебрянському лісі, який військові називають справжнім пеклом на землі. Вони стояли до останнього під шквальними ворожими скидами та безперервними штурмами. Сили були нерівними. Ігор Перегіняк загинув зі зброєю в руках. Через щільні бої забрати тіло бійця довго не вдавалося.

«Дуже складно щось говорити, просто позивний «Кіт». Ну, хто може мати таке уявлення, що це людина, яка зробить щось погане. Війна триває, важкі бої. Прожити Серебрянку, як кажуть наші козаки, - це прожити пекло. Хлопці не здавалися, хлопці тримали свою позицію до кінця. Але вороги тоді дуже багато штурмили, лізли. На жаль, сили були нерівні. Хлопці загинули, хлопці дуже довгий час були на позиціях. Було неможливо дістати. Ми намагалися проводити евакуацію. І, слава Богу, завдяки славетним воїнам 50-го полку, тіло Ігоря вдалося повернути додому на вічний спочинок. Війна триває, ми обов'язково помстимося. Слава Україні!», - каже командир 50 Полку Нацгвардії імені Семена Височана, полковник Вадим Ліневський.

Повернення додому «на щиті» - це те, за що родина до кінця життя дякуватиме побратимам Ігоря. Бо тепер вони мають куди прийти і де виплакати свій біль. Дружина Зоряна зізнається: живе як у невагомості. Але робить усе, щоб пам'ять про її чоловіка жила.

«Я дякую кожному, хто прийшов сьогодні вшанувати пам’ять мого чоловіка полеглого Героя Ігоря Перегіняка. Я дякую нашій міській владі і особливо вам, Руслане Романовичу, за те, що в моєму рідному місті гідно вшановуються всі Герої. І за те, що нам, їхнім сім'ям, надається належна підтримка, для нас це дуже важливо. Я дякую пану Василю Семенюку, моєму сусіду, за ініціативу встановлення цієї пам'ятної дошки і за її втілення, і всім сусідам, хто до цього спричинився - велике моє дякую. Я дякую всім побратимам, які пройшли бойовий шлях з Ігорком. І особливо до кінця свого життя буду вдячна тим, хто зміг його привезти назад сюди, до місця його спочинку, за те, що ми маєм куди прийти. Ця дошка має право бути на цьому будинку, бо війна – це імена. І хай його ім'я буде гідно пошановане, хай хтось помолиться за нього, хай хтось розкаже своїм дітям, онукам, що в цьому будинку жив такий Герой, який був тут з нами. І я надіюся, що ми доживемо до того часу, коли на нашій землі не буде жодного ворога. І ці всі смерті, вони будуть не марними. Слава Україні!», - додає дружина полеглого Героя Зоряна Перегіняк.  

Анотаційних дощок в Івано-Франківську вже майже пів тисячі. І, на превеликий жаль, це далеко не крайня цифра. Кількість полеглих і зниклих безвісти містян - це незагоєна рана Франківська.

«Хочу від нас всіх низько вклонитися всім рідним. Адже ви втратили найдорожче: свого сина, чоловіка, батька заради того, щоб Україна існувала і був український Івано-Франківськ. Наш обов’язок – вшанувати гідно пам’ять, щоб ця пам’ять була збережена. Не для рідних, а для всіх нас. Найголовніше – війна триває, треба допомагати. Найважливіше – це допомогти Збройним силам України. Минулого року – 750 мільйонів ми спрямували на підтримку Збройних сил України. Цього року, я думаю, що не менше одного мільярда гривень буде. Так, все важливо: і дороги. І транспорт, і ремонт житла. Але якщо не буде України – все решта нам теж не буде потрібно. Пам’ятаймо, якою ціною сьогодні дається Україна. Вічна пам’ять Героям!», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Тепер Ігор Перегіняк захищатиме свою родину і своє місто з небес. А кожен, хто проходитиме повз цей будинок, знатиме: тут жив справжній Українець, Патріот і Герой, який віддав за нас найдорожче – своє життя.