Допомога, яка не зупиняється: із Франківська відправили черговий вантаж на фронт

З Івано-Франківська вкотре відправили чергову волонтерську допомогу для українських захисників. На передову повезли маскувальні сітки, будівельні матеріали, інструменти, плівку, домашні смаколики, ліки, відремонтовані автомобілі та питну воду, яка в літню спеку є однією з найнеобхідніших потреб військових.

Відправлення здійснили в межах міського логістичного проєкту, який працює від початку повномасштабного вторгнення. Його реалізовують спільно зі Спілкою волонтерів Прикарпаття. Місто забезпечує пальне, а волонтери регулярно доправляють необхідне українським військовим на різні напрямки фронту.

Цього разу допомогу повезли на Донецький, Запорізький, Харківський та Дніпропетровський напрямки. 

До відправлення долучилися й футболісти МФК «Прикарпаття». Замість тренувального поля — склад із гуманітарною допомогою, адже, як кажуть самі спортсмени, підтримка фронту сьогодні є спільною справою кожного.

«Я переконаний, що на четвертий рік війни всі, хто не на фронті, мають працювати для фронту. Тому ми прийняли рішення із нашим футбольним клубом МФК Прикарпаття допомогти із погрузкою Спілці волонтерів, які везуть все необхідне для наших захисників на Запорізький, Донецький та інші напрямки. Будемо регулярно долучатися, бо робота кожного з нас важлива для того, щоб разом наближати нашу перемогу. Слава Україні!», - ділиться Андрій Бобинець, футболіст.

Волонтери розповідають, що такі поїздки відбуваються регулярно — орієнтовно раз на два тижні, а кожен рейс відрізняється залежно від потреб військових.

«Дуже важливо, що ми не забуваємо, що волонтерська допомога здійснюється. Дякую волонтерам, які беруть участь. Наш логістичний проєкт працює з 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення. Місто фінансує пальне, місто допомагає. Відповідно, дякую всім, хто долучається, щоб ця допомога була відправлена до наших хлопців на передову», - коментує міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. 

За словами голови Спілки волонтерів Прикарпаття Ігоря Лукиніва, цього разу серед найбільших потреб була саме питна вода.

«Будівельні матеріали, ліки, посилки, смаколики і все необхідне для фронту. Цей тиждень найбільше була вода. Вода, кава, чай», - каже Ігор Лукинів. 

Волонтери кажуть: потреби на фронті не зменшуються, тому кожна поїздка формується відповідно до запитів військових.

«Веземо багато будівельних матеріалів, домашніх смаколиків – усе, що потрібно, засобів гігієни, багато всього. З запитами: екофло, дрони, електроінструменти, будівельні матеріали, газові балончики, вологі серветки – всього треба. А хто буде, крім нас? Ми вже з 2023-го року, 2022-го їздимо. Їздимо і не перестаємо, як то кажуть», - розповідає Іван, волонтер.

Дмитро Максимів, волонтер від початку війни, з 2022 року, наголошує, що військовим на фронті постійно потрібна допомога. 

«На даний час таке як продукти, сигарети – це постійно треба. Але найбільше зараз треба машини, дрони, потребують військові, їх завжди не вистачає постійно. Ми їздимо орієнтовно раз, два рази в місяць, через кожні два тижні. Наступну поїздку ми точно не можемо знати, який день, міняється. Але приблизно раз у два тижні ми їздимо на схід до наших військових. Буває багато машин, буває бусів більше їде з товаром, буває, що легкових машин ми женемо військовим багато: буває десять, буває вісім, шість, як коли. Кожна поїздка по-різному. Тому що ми в тилу, нам тут простіше, а військовим завжди постійно треба допомога. Ми маємо їм допомогу, а хто як не ми?», - каже Дмитро Максимів, волонтер.

Не зупинятися й надалі підтримувати військових закликає військовослужбовиця Надія Богович, позивний “Руда”. 

«Треба було ще не зупинятися і взагалі підтримувати. З 2014 року і постійно, по наростаючій підтримувати, підтримувати і підтримувати. Не змучуватися, а наоборот підтримувати і допомагати. Тому що от зараз жара. Де? Тут всі ховаються на річці, а там просять упаковочку хоча б серветок. Я не кажу, хлопці можуть собі купити, але де? Питання, де купити? А волонтери зараз, як ніхто, допомагають і підтримують і не потрібно зупинятися. Але і волонтерам треба допомагати. Тому що от волонтери, от хлопці самі грузили, самі все це збирали і зараз самі їдуть в дорогу. А люди де? На річці відпочивають. Це неправильно. Це треба змінювати. Спочатку в собі, а потім в комусь», - каже військовослужбовиця Надія Богович. 

Попри четвертий рік повномасштабної війни, волонтерські рейси не припиняються. Адже потреби військових залишаються великими, а кожна така поїздка — це ще одна можливість підтримати тих, хто щодня боронить Україну.