40 тисячоліть в одній книзі: У Франківській громаді презентували унікальний літопис села Підлужжя

Знати власне коріння – це головна зброя проти ворожих фейків та спроб переписати нашу історію. В Івано-Франківській громаді реалізують масштабну й амбітну ініціативу: кожне село тут матиме власну друковану книгу-літопис. Днями у Підлужжі презентували унікальне видання, яке охоплює колосальний пласт часу – від перших поселень палеоліту, що виникли тут 35 тисяч років тому, до сторінок сучасної боротьби за Незалежність. Ініціативу міського голови підтримали історики, науковці та самі жителі, які роками збирали родинні спогади. Як створювався цей історичний фоліант та чому його називають зразком для усієї країни – дивіться далі.

Переповнений зал, сльози зворушення на очах старожилів та розгорнуті сторінки, у яких – доля кожного місцевого роду. У Підлужжі – справжнє свято. Село, яке одним із першим приєдналося до Івано-Франківської територіальної громади, відтепер має свій власний, ґрунтовний друкований літопис.

Історія Підлужжя виявилася справді феноменальною. Дослідники та археологи довели: безперервне життя на цих землях вирувало ще з часів пізнього палеоліту – тобто понад 35 тисяч років до нашої ери!

«Я полюбив це село ще на початку 80-х років, коли, будучи студентом, провів археологічні розвідки на території цього населеного пункту і побачив чималу кількість різноманітних матеріалів. Це були крем'яні відшипи, пластини білого кольору, так звані патенізовані, які свідчили про те, що вони належать до епохи пізнього палеоліту. Воно вміщується десь від 35 до 10 тисяч років до Різдва Христового. Так мені пощастило ще знайти і інші знахідки, які свідчать про мезолітичне поселення. А за доби неоліту тут могли проживати носії культури лінійно-стрічкової кераміки. Її інша назва – дунайська культура. Це європейська культура, яка в Подунав’ї, починаючи від Німеччини, Австрії, Угорщини, навіть до Польщі і до нас доходила. І, вірогідно, тут також проживали. Треба продовжувати дослідження», - відзначає Ігор Кочкін, археолог, старший викладач КНУ ім. В. Стефаника.

Окремий великий пласт видання присвячений Визвольному руху ХХ століття. Підлужжя було одним із ключових центрів збройного підпілля УПА. Майже вісімдесят відсотків легендарної сотні «Бойка» складали саме місцеві хлопці.

«Саме Підлужжя було одним з тих сіл, яке заклало основу діяльності збройного підпілля, а також формування загонів Української повстанської армії. Один з таких велетів повстанського руху, як сотенний Бойко тісно пов'язаний своєю історією з Підлужжям. В його сотні майже 80% – це були вихідці з самого Підлужжя хлопці. Він тісно співпрацював ще з одним вихідцем Дмитром Ткачуком, який згодом мав ще кілька псевдо. Перший з них – це був Друг Бодрий, згодом Нестеренко, а потім вже в кінці Деденко. Чоловік героїчний. В березні місяці 1945 року, він разом з побратимами потрапив у засідку і фактично єдиний, який вижив. В 1942-1943 роках провід ОУН назначив його провідником Станіславського, а згодом і Наддвірнянського повіту для організації відділів Української народної самооборони, що стали підґрунтям для формування вже навесні 1944 року загонів Української повстанчої армії. Саме він один з тих командирів, який отримав сотню у Чорному лісі і, відповідно, діяв під керуванням відомого Різуна Василя Андрусяка. Це одна з кращих сотень була», - каже rраєзнавець, дослідник Українського національного визвольного руху ХХ століття Петро Гандзюк.

Автори та рецензенти наголошують: це видання унікальне тим, що створене за так званою «учасницькою моделлю». Історію писали самі жителі – віддавали старовинні фотографії, згадували перекази предків та спогади про місцеві святині.

«Якщо вам хтось скаже, що ваше село виникло в 1378 році – то ви вже не вірте, бо село не почалося тоді, коли прийшли сюди поляки. Ми жили тут споконвічно, і гени трипільців є у наших генах, і давніх слов'ян, і давньоруський град 12-13 століття тут є. І не дадуть мені збрехати присутні тут, що Підлужжя було не просто місцем археологічних знахідок, де якийсь там скарб, чи знаряддя праці знайдено, чи якісь там черепки, скажімо, там кераміка, так? Підлужжя завжди було поселенням. Пізній палеоліт, Трипільська культура – це поселення тут. 12-13 століття вже нашої ери, давня, як ми називаємо, і Київська Русь, потім давньоруські князівства, це знову ж таки – поселення, і давньоруський град тут. Причому він знаходився на місці такого цікавого топоніму, як Ждимир, так? Це річка Ждимир. Ми живемо у брамі Європи. Про нашу книжку про Підлужжя. Це вже у нас п'ята чи шоста книжка, ще три в роботі. Але з кожною новою книжкою ми дістаємо досвід. Ми дякуємо всім, хто доклався, хто допомагав. Бо без вас ми би не зорієнтувалися ні в місцевості, ні в старожилах, ні в топонімах, ні в урочищах. Надзвичайно вдячний всім, хто доклався своїми матеріалами. Це є так звана учасницька модель написання книжок. Коли ті люди, які творять історію, які насправді є авторами історії, вони ж її і пишуть, або беруть участь у написанні. І дякуємо ще раз нашому меру і всій його міській команді за те, що вони дійсно підтримують, ініціюють і допомагають нам у цій праці. І дякуємо всім вам», - каже Олег Жирноклеєв, доктор історичних наук, професор, науковий редактор та співавтор.

Науковці переконують: ця книга не лежатиме на полицях. Її матеріали вже інтегрують у шкільну програму – на уроках історії, географії та навіть музики.

«До кого б я тільки не звернулася, всі ви відгукувалися, всі ви завжди знаходили матеріали, всі ви вели до старожилів, брали ми інтерв'ю багатьох ваших старожилів, і ходили вашими печерами, і відкривалися неймовірні краєвиди. Ми цю книгу не тільки пишемо для того, щоб ви зараз її прочитали. Дуже хочу, щоб це стало продовженням. Щоб в школі вивчалася історія, на гуртках краєзнавства, щоб вчителі історії вклинювали ці історичні матеріали власне в ті періоди, які вони подають учням. І як тільки, перечитавши цю книжку, можна вклинювати в географію, в уроки музики, бо тут є повстанські пісні. Усі, усі предмети, де тільки можна, будь ласка, працюйте, хай живе!», - каже Любов Соловка, історик-джерелознавець, співавторка книги.

«Найголовнішій людині, причетній до цього всього, пані Любові. Я вам дякую, що ви записали нашу історію. Я впевнена в тому, що наша книжка буде жити, і вона буде передаватися з покоління в покоління, і тільки збагачуватися. Дякую вам всім!», - додає староста села Підлужжя Ярина Стойко.

Ідея створити серію таких літописів виникла в громаді ще до повномасштабного вторгнення. Міський голова Руслан Марцінків підкреслює: ворог роками намагався переписати наш родовід, тому зараз важливо не лише відкривати давні сторінки, а й одразу фіксувати подвиги сучасних Захисників.

«Ще до початку повномасштабного вторгнення виникла ідея, щоб кожне село громади мало свою історію... Дуже небагато сіл можуть похвалитися, що тут 35 тисяч років тому жили люди. Історія наших сіл та міста Івано-Франківська значно більша, ніж це хотіла радянська чи польська влада. Дуже важливо – і я звертаюся до жителів села – зібрати свідчення хлопців теперішніх, які повернуться з війни, щоб ми їх обов’язково записали. І цю історію треба, щоб діти й внуки знали! Особливість цієї книжки – що на ній набито герб та прапор села Підлужжя. В кожному селі ми поставили завдання, щоб був і гімн села, бо насправді важливо зберегти особливість кожного населеного пункту громади. Дякуємо нашим воїнам, захисникам, ветеранам. Старт добрий, історія Підлужжя є!», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

Книга про Підлужжя доповнила серію літописів сіл Франківської громади. На черзі – ще три видання. А загалом – кожне село громади матиме книгу про свою історію. Аби кожен українець знав: його історія глибока, цікава і непереможна.