Підтримка через творчість: у шпиталі БРАСС створюють унікальний стінопис

Взаємодія між громадою Івано-Франківська та Першим добровольчим хірургічним шпиталем є яскравим прикладом того, як єдність тилу і фронту наближає перемогу та допомагає нашим захисникам відновитися після важких поранень. Нещодавно міський голова Руслан Марцінків відвідав захисників, які проходять реабілітацію. Поспілкувався з хлопцями, поговорили про життя. А ще разом долучилися до творчої роботи, яка триває тут.

Тарас Помф'юк багато років до військової служби працював у Івано-Франківській міській раді. З початку повномасштабного вторгнення пішов на службу. Після отриманих поранень проходить реабілітацію у Брасі. Чоловік зізнається, зараз відчуває полегшення свого стану здоров'я.

«Найближчим часом вже буду виписуватися, буду дякувати цьому закладу. Процедура реабілітації передбачає собою тренування під наглядом лікаря-реабілітолога, тобто, чи на ковриках, каріматах, чи на спеціальних тренажерах ми, рухаючись в такому динамічному ритмі, відновлюємо моторику, рухливість, координацію рухів. Також приймаємо ліки, які нам призначили. Також з нами працюють психологи, спілкуються з нами.

Я служу в 102 бригаді, в 4 батальйоні. Раніше це був 78, тепер 4 батальйон. На превеликий жаль, в травні на позиції я отримав травми і також отруєння газом. Десь всередині травня супротивник із ворожого дрону два рази скинув два балони з отруйним газом. Я дуже сильно вразив легені, тому що це було дуже несподівано. І попекло. Найбільше це обличчя, інші ділянки шкіри. Сильно пошкодило зір і отруєння газом викликало різкі головні болі і втрату свідомості. Дуже добре, що в цьому центрі за допомогою хороших лікарів мені вдалося значною мірою відновити своє здоров'я», - розповідає Тарас Помф’юк.

Військові на реабілітації разом із художниками долучились до створення великого муралу. Це ідея американської художниці Урсули Рюденберг, яка приїхала в Україну, щоб допомогти тим, що вміє найкраще. Тож зараз у шпиталі панує творча атмосфера. Військові разом з американською художницею та місцевими студентками-художницями малюють масштабний і символічний арт-об'єкт.

«Для мене дуже прикро розуміти те, що влада моєї країни, має можливість зупинити цю війну, але наша влада американська не зробила цього і я відчуваю себе теж винною за це. І я хотіла їхати сюди, щоб особисто також допомагати пораненим солдатам і відчувати мою участь в якійсь добрій справі для них. Я люблю дівчат з Інституту мистецтв - вони дуже талановиті, вони впевнені, і для мене дуже важливо, що вони в багатьох речах не погоджуються зі мною. Коли ми починали роботу над муралом, у нас не було ідей, що буде намальовано на цьому муралі. І це був дуже такий важкий період саме початку роботи і визначення з концепцією. І вони не здалися, і, власне, ми разом напрацювали ідею та зробили цей мурал. Також важливим таким моментом у роботі над муралом була робота з дітьми з центру «Серденько» і робота з дітьми одної вокальної школи. 

Мої друзі зі Сполучених Штатів часто запитують мене, чи ти не боїшся бути в Україні. Моя відповідь, вона дійсно чесна: будучи тут, я не боюся москалів, а я боюся не закінчити мурал або щось зробити не так, не так зобразити», - зізнається художниця Урсула Рюденберг.

Привідкрив завісу, з чого все починалося керівник і засновник Першого добровольчого хірургічного шпиталю «БРАСС» Станіслав Онищук. Каже, після такої пропозиції, зустрівшись з американською художницею, він дав їй право самій визначати тематику муралу:

«В грудні 2025 року я отримав лист від Урсули Рюденберг зі Сполучених Штатів. І цей лист починався власне з того, що вона роздумувала, де вона може бути найбільш корисною в Україні. Вона керувала програмою створення муралів по всьому Нью-Йорку впродовж 15 років. І от в листі вона пише про те, що я можу бути корисна, створивши мурал на стіні вашого госпіталю. Тому що оточення того місця, де лікуються хлопці, воно однозначно впливає на їхній моральний стан, і воно може сприяти їхньому одужанню. Від неї була пропозиція приїхати і малювати мурали.

Ми їхали сюди на чисте місце. Все треба було створити, від ідеї до втілення цього, і навіть до технічних моментів, таких як знайти риштування, помити стіну, знайти фарби, праймери. А зараз, коли все вже на такій завершальній стадії, ну, це реально класний продукт. Він по ідейному наповненню, і по такому гармонійному поєднанню зі стінами госпіталя, з саме тим контекстом, який зараз є, і з таким, як би, духом теж американки, яка приїхала сюди зі свіжим поглядом. От зараз все починає вимальовуватися, і дуже класно, як воно виглядає зараз», - каже керівник госпіталю "Брасс" Станіслав Онищук.

Студентки з Інституту мистецтв Карпатського національного університету імені Василя Стефаника охоче приєдналися до створення муралу для хірургічного госпіталю "БРАСС":

«З самого початку це була ідея Урсули. Спершу стіни, ми починали саме з тієї стіни дитячої. То вона була в Косові, мені здається, в музеї, і побачила там українські вишивки, і все починалося саме з тих ліній. Бачите такі узори? Ось це якраз таки ця вишивка. І якраз таки починалося все з вишивки та квітів, щоб це було як дитяче поле. 

Головна ідея була, це те, що подобається військовим. Військові, наприклад, не хотіли, щоб тут були солдати, як часто буває, що розмальовують, що саме є щось таке. Вони хотіли саме щось більш дитяче, більш невинне, щире. Саме оця любов – передати її. Лікар – це, само собою, хірург. Серце – це символ любові. Урсула розказувала про те, що військові саме стояли і годину чи більше часу, просто дивилися на сам ескіз і показували, де хтось живе і пам'ятає свої місця», - розповідає студентка-художниця Ярина Дякун.

Братися за пензлі художники починали щодня ще вдосвіта. «Урсула одразу нам запропонувала працювати з нею і, звичайно, ми погодилися. Нам дуже приємно зайнятися такою діяльністю і поспілкуватися з військовими, поспілкуватися з самою Урсулою, в неї дуже великий досвід. Зазвичай ми приїжджаємо на 6 або 7 ранку. І десь до обіду, десь до першої дня ми тут працюємо. Особисто мій - це перший досвід», - додає Софія Гашук - студентка 3 курсу.

«Зараз я працюю з своїми одногрупниками над цим проєктом. Для мене особисто це дуже цікавий досвід, тому що це вперше такий великий об'єкт. Раніше я малювала на менших об'єктах, зараз це прямо масштабний за розмірами. Також цікавий досвід в тому плані, що це з американською художницею, тобто це ще додає якоїсь родзинки. Насамперед для мене найкраще – це приїхати зранку, попрацювати і вже потім продовжувати робити свої справи. Я також працюю, але в принципі це досить легко поєднувати», - ділиться студентка Софія Колюшко.

Цей мурал стане ще одним символом єдності, тепла та вдячності нашим оборонцям. Тож міський голова Руслан Марцінків подякував всім, хто був залучений до його створення.

«Підтримуємо даний реабілітаційний центр, фінансуємо. Дуже важливо, що, бачите, міжнародні наші гості також допомагають. Це така гарна робота відомої художниці. Дякую всім, хто долучався протягом цього часу. І буквально ще трошки лишається до того, щоб повністю  мурал був готовий. Тому підтримуємо наших захисників, дякуємо їм, реабілітація дуже важлива», - наголошує Руслан Марцінків.