В Опришівцях відкрили пам’ятні дошки п’ятьом полеглим захисникам

На фасаді Ліцею №6 ім. Івана Ревчука в Опришівцях відкрили пам’ятні дошки п’ятьом випускникам, які загинули, захищаючи Україну: Івану Лесюку, Мирославу Наталюткіну, Олегу Тимчишину, Володимиру Олексишину та Тарасу Фреюку. 

Для ліцею це вже 17 пам’ятних дощок на фасаді - і кожна з них має свою історію, свою родину і своє ім’я, яке назавжди залишилося пов’язаним із цією школою.

«Сьогодні на території нашого ліцею, на приміщенні ліцею №6, ми відкриваємо анотаційні дошки п’ятьом загиблим воїнам-героям, нашим випускникам, які поклали своє життя на російсько-українській війні. Вже 17 дошок буде на фасаді нашого ліцею, наших випускників, наших учнів, які віддали своє життя за те, щоб ми могли жити, працювати в Україні», - розповів директор Ліцею №6 Ігор Максимчук.

У школі кажуть: пам’ять про випускників не обмежується лише пам’ятними знаками. Тут постійно проводять заходи національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання. А в музеї історії школи та мікрорайону Опришівці готують ще одну особливу сторінку пам’яті.

«У нас є хороший музей історії школи та мікрорайону Опришівці, де на 1 жовтня, на День захисників і захисниць України, ми плануємо відкрити нову стіну пам’яті героїв, де наш художник Іван Гаврилюк, заслужений художник України, намалював портрети наших полеглих героїв. У закладі проводиться значна робота з національно-патріотичного, військового виховання учнівської молоді, тому нашим завданням, основним, є шанувати, пам’ятати наших героїв, наших випускників», - каже Ігор Максимчук. 

За словами директора, особливо боляче усвідомлювати, наскільки недавно деякі з цих хлопців ще були звичайними школярами.

«Пригадую, дивлячись на ці анотаційні дошки, зовсім недавно Мирослав, якому ми сьогодні відкриваємо дошку, ще ходив коридорами нашої школи, пам’ятаю його безпосереднє спілкування особисто зі мною про те, як ми мріяли жити в мирній Україні. Але ця війна покликала його стати на захист України, і він виконав свій громадянський обовʼязок», - ділиться директор Ліцею №6.  

Відкриття пам’ятних знаків в місті традиційно відбувається в межах програми «Івано-Франківськ - місто героїв». Її мета - зберегти пам’ять про захисників громади, які віддали життя за Україну.

Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків наголосив: роботу з вшанування полеглих воїнів продовжуватимуть:

«Ми продовжуємо, в рамках програми Івано-Франківськ - місто героїв, вшановувати пам’ять всіх загиблих героїв з нашої громади, які віддали своє життя за українську державу. Тому відкрили анотаційні дошки в мікрорайоні Опришівці, на шостій школі, де навчалися наші герої. Вважаємо за необхідне вшанувати гідно пам’ять всіх українських воїнів, які, на жаль, загинули на цій страшній московсько-українській війні. І дякуємо принагідно шостій школі за постійну волонтерську роботу, яка робиться для наших військових. Це дуже важливо».

Секретар міської ради Віктор Синишин звернувся насамперед до рідних полеглих. Каже, найменше, що може зробити громада для тих, хто віддав за Україну найдорожче, - не дозволити їхнім іменам зникнути.

«Дорогі рідні й близькі наших воїнів, священні отці, дорога дирекція школи, дорога ліцейна громада. Дозвольте в першу чергу низько вклонитися рідним і близьким наших захисників і подякувати вам за те, що виховали справжніх патріотів, які віддали найцінніше, що мали — це своє життя. Віддали своє життя за те, щоб ми могли ходити на роботу, щоб ми, наші діти могли вчитися, працювати. Тож наш обов’язок, найменше, що ми можемо зробити - це творити пам’ять. І сьогодні ми зібралися тут, щоб не просто відкрити ці дошки, а щоб увіковічнити імена цих героїв, щоб їх завжди всі бачили, хто проходить, і не просто дивилися як на знак, а просто заглядали кожному в вічі і дякували. Дякували за те, що вони віддали своє життя і якою ціною нам дається мирне небо».

Війна триває, тому, додає Віктор Синишин, пам’ять має поєднуватися з підтримкою тих, хто зараз боронить Україну:

«На жаль, війна триває. Тож наш обов’язок - допомагати нашим Збройним силам. Хтось зі зброєю захищає державу, хтось - молитвою. Тож наш обов’язок - донатити і допомагати нашим Збройним силам. Тільки разом ми зможемо перемогти нашого ворога, тільки разом ми збережемо нашу рідну незалежну Україну. Слава нашим героям і слава Україні!»

Про важливість таких знаків пам’яті говорить і депутат міської ради Олег Загурський:

«Продовжуємо програму вшанування памʼяті «Івано-Франківськ - місто Героїв». Основна частина - це жителі мікрорайону Опришівці, які вчились у ліцеї №6. Перш за все - це не просто дошки, це памʼять про тих, хто віддав найцінніше - своє життя для майбутнього нашого покоління. Увіковічнюємо памʼять молитвою і відкриваємо памʼятні дошки!»

Для родин такі моменти - особливо важкі. Бо за кожним іменем на дошці стоїть не просто військова історія, а людина, яку любили, чекали й пам’ятають. Леся Андрійчак прийшла на відкриття дошки Івана Лесюка замість його родини. Каже, Іван був її родичем - чоловіком сестри. Він загинув у 2022 році на Донеччині.

«Іван загинув на війні в 22-му році в Донецьку. Він пішов, він міг не йти, але він пішов захищати. Він жив на два міста, так як його поховали в Закарпатті, а сам він родом був і навчався в нас в Опришівецькій школі. Мій хресний тато ходив з ним в один клас. Це був дуже дружній клас. І його всі знали, так як по-вуличному кажуть. Це така була світла людина, така добра людина. Завдяки якому в нас дуже теплі спогади в сім’ї», - ділиться Леся Андрійчук.

У Івана залишилася донька Аліна. Пані Леся розповідає, що він також усиновив хлопчика своєї родини:

«Він дуже добра, позитивна людина. Я ще не бачила такої людини, аби його знали всюди: від Києва до заходу. Він все казав: «Я відпочиваю душею в Івано-Франківську». Щотижня він приїжджав, хоч він більше 20 років проживав в Закарпатті, смт. Воловець Мукачівського району, він щотижня приїжджав сюди до нас», - каже пані Леся та додає, що для родини важливо те, що після загибелі Івана місто не залишилося осторонь.

Брат Мирослава Наталюткіна, отець Степан Твердохліб, говорить: для родин загиблих пам’ятні дошки - це особливий знак вдячності. Але водночас - нагадування про ціну, яку Україна платить за свою свободу.

«Для нас - родин загиблих воїнів - це є особливий вияв пошани, вдячності та гордості за наших рідних. Кажуть, шо людина живе доти, поки про неї памʼятають. І в цих памʼятних дошках ми назавжди запамʼятаємо наших родичів. Тих, які мали свої плани на майбутнє, які мали свої оселі, своїх родин, але в певний час, за покликом серця стали на захист нашої Батьківщини. Рушили туди, де вирішується доля нашого народу. Свобода і незалежність не є безкоштовними, вони мають свою ціну. І сьогодні ця ціна має свої імена: Іван, Мирослав, Олег, Володимир, Тарас. Ми стоїмо на подвірʼї цього ліцею, де хлопці провели свої шкільні роки. Ці імені завжди будуть супроводжувати тих, хто заходити до цього навчального закладу. Супроводжувати і нагадувати, що це є ціна нашої спокійної ночі, ранку, можливості піти на роботу чи сісти за шкільну парту. Ще нещодавно наш Мирослав теж сидів тут за шкільною партою і тому особливо хочеться подякувати першій вчительці Марії Миронівній, класному керівникові Марті Ярославівній, усім вчителям і керівництву школи за те, що розвинули в ньому любов до Батьківщини і рідного краю, дали знання, а отцям, які були присутні у виховному процесі, за любов до Бога», - каже отець Степан.

У такі моменти слова вдячності звучать особливо просто - і особливо сильно.

«Хочемо щиро подякувати від імені усіх рідних наших загиблих рідних. Особливо владі, керівництву школи та всім небайдужим за те, що встановили ці памʼятні знаки нашим рідним. Це є важкий день для наших родин, але в той час і особливий, бо викликає гордість за тих, хто віддав життя за кожного із нас. Нехай душі їхні спочивають з Богом, а памʼять про них буде завжди в наших серцях, у нашому розумі, в нашій молитві і в нашій історії. Бо це гасло, яке ми кажемо: «Слава Україні! Героям Слава!» кожного дня набуває імені. Імені того героя, який в цю хвилину життя своє кладе за незалежність. Тому памʼятаймо імена наших героїв і дякуємо всім, хто тут є разом нами у цей день. Слава Збройним силам України і вічна памʼять захисникам! Слава Україні!», - отець Степан Твердохліб