«Ветерани - сила громади»: у Палаці Потоцьких відзначили захисників та захисниць

У Палаці Потоцьких зібралися ветерани та військовослужбовці, щоб поспілкуватися, дізнатися більше про можливості для ветеранів і їхніх родин та просто побути разом. Захід «Ветерани - сила громади» провели до Дня захисників і захисниць України, який відзначали 1 жовтня.

Під час зустрічі говорили про роботу Управління з супроводу ветеранів, адаптивний спорт, підтримку родин. А ще відзначили захисників і захисниць нагородами міського голови «За честь і звитягу».

Список на нагородження відзнакою міського голови «За честь і Звитягу» з нагоди Дня Захисника і Захисниці України:

1.Лапшенков Ярослав Володимирович, ветеран російсько-української війни. Заступник командира стрілецької роти в/ч А7036 (108-ої окремої Кодацької бригада територіальної оборони). Військове звання – старший лейтенант.

2.Крутяк Роман Ярославович - ветеран російсько-української війни. 3-ї окремої штурмової бригади. Військове звання – молодший лейтенант. Отримав поранення на Запорізькому напрямку.

3.Савчук Степан Романович – ветеран російсько-української війни. Молодший сержант, бойовий медик мотопіхотного батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

4.Вівчаренко Віктор Васильович - ветеран російсько-української війни. Старший лейтенант, командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки 23 – го мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сухопутних військ.

5. Грицай Костянтин Миколайович, ветеран російсько-української війни. Старший сержант Луганського прикордонного загону. Імені Героя України Євгенія Пікуса.

6. Ледвій Оксана Ярославівна – військовослужбовиця. З 2017 р. по 2025 р. – бойова медикиня в/ч А 0233 (66-го мобільного військового госпіталю), з 2025 р. – у в/ч А 4441 Івано-Франківського Карпатського шпиталю.

7. Максим’юк Віталій Миколайович - ветеран російсько-української війни. Старший солдат взводу розвідки в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону).

8. Міфтахов Вадим Ринатович – ветеран російсько-української війни. Старший солдат взводу розвідки в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону).

9. Передерко Ігор Мирославович – військовослужбовець взводу розвідки в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону).

10. Гулевський Ігор Сергійович - ветеран російсько-української війни, солдат. Оператор взводу розвідки в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону).

11. Хромей Василь Михайлович - ветеран російсько-української війни. Старший матрос, навідник взводу розвідки в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону), пілот БпЛА групи розвідки в/ч А4977 (160-ї окремої механізованої бригади).

12. Гаргат Мирон Дмитрович – військовослужбовець в/ч А 7091 (7-го окремого стрілецького батальйону). Оператор, пілот БпЛА. Військове звання – молодший сержант.

13. Лашенюк Іван Степанович - ветеран російсько-української війни. Військовослужбовець 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Військове звання – молодший сержант.

Список на нагородження відзнакою міського голови «За честь і Звитягу» ІІ ступеня з нагоди Дня Захисника і Захисниці України:

1. Домнич Володимир Олегович – учасник АТО, ветеран російсько-української війни. З 2014 р. солдат 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, з 2022 р. стрілець 78-го окремого батальйону 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

2. Вирстюк Андрій Іванович – військовослужбовець в/ч 2142 (27-ий прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі) – начальник групи силової підтримки відділу прикордонної служби «Тячів». Військове звання – сержант.

3. Гаргат Іван Романович, ветеран російсько-української війни. Місце служби – в/ч А7030 (102-ї окремої бригади територіальної оборони). Військове звання – сержант.

Серед нагороджених був старший сержант Андрій Вирстюк, прикордонник 27-го прикордонного загону Мукачева. Він двічі йшов добровольцем на війну, воював на різних напрямках, після поранення отримав третю групу. Попри можливість звільнитися зі служби, продовжує служити. Каже, що серед причин залишатися в строю є і його рідні брати, які зараз на сході:

«Про себе: двічі доброволець. Пішов добровольцем в Карпатську Січ. Був на багатьох напрямках. Потім перейшов звідти, через два тижні я пішов ще раз добровольцем. Так потрапив у Мукачево в прикордонний загін. Служу в місті Тячів. Я ветеран. У мене третя група по захисту батьківщини після поранення. Була можливість звільнитися два роки тому. Але я не хочу. У мене рідні брати на сході. Два рідних брати».

Ще одна нагороджена військовослужбовиця, сержант Оксана Ледвій. Вона служить із 2017 року. У 2025 році перевелася до Івано-Франківська. 

«З 2017-го року на службі. З попереднього до 2025-го року служила в 66-му мобільному госпіталі на сході. З 2017-го року там була. Потім у 2025-му році перевелась сюди у Івано-Франківськ. Мою донечку – 6 років. 3 роки їй було, я її залишила. Вона була в Чехії з моєю мамою. Їй були 3 роки, і я поїхала на схід.

Якщо чесно, дуже приємно, насправді. Тому що було дуже неочікувано. Це означає те, що люди пам’ятають. Пам’ятають, і кажуть, що ця нагорода, це ніби там якась грамота або железячка, але насправді це пам’ять», - ділиться військовослужбовиця. 

Серед учасників зустрічі був і Роман, ветеран 3-ї штурмової бригади. Його війна почалася 24 лютого 2022 року. На той час він жив у Києві. Вже наступного дня разом із добровольцями був під Києвом, згодом поїхав на Запорізький напрямок, де отримав поранення:

«Наразі проживаю в Івано-Франківську. Так сталося, що в 2022-му році на той час я проживав в Києві з дружиною. Тому, в принципі, мій шлях почався 24-го лютого 2022 року. Бо 25-го лютого ми вже бігали під Київщиною з добровольцями в таких містах, як Мощун, Ірпінь, Горенка. Після закінчення київської компанії ми поїхали на схід, точніше, на Запорізький напрямок. І, на жаль, вже в травні – 6-го числа я отримав поранення на Запорізькому напрямку в селі Малинівка».

Після поранення перед Романом постало питання не лише лікування, а й того, як пристосуватися до нового життя. 

«У мене була можливість поїхати за кордон в Нідерланди. Там є місто Апелдорн. Там є центр для незрячих людей, людей з вадами зору. І, власне, є там можливість пройти реабілітацію. Тобто, це такий універсальний центр в Європі. Ти там проживаєш самостійно протягом року. Як школа-інтернат, можна сказати. Але там класні умови. Тобто, була можливість навчитися багато чого: користуватися комп’ютером, телефоном, тростиною, шрифт Брайля і всі супутні речі, які допомагають адаптуватися до нового життя», - розповідає ветеран. 

Зараз Роман живе в Івано-Франківську. І до нової нагороди ставиться з гумором, згадуючи, як у різних містах його називали «своїм»:

«Я сам зі Львова, і 19 років прожив у Львові, ну, і потім ще 3-4 роки в Києві. І моє перше інтерв’ю було на черкаському радіо. Мене назвали «Наш черкащанин». Коли я був в Києві, то мені сказали «Наш киянин». Коли був у Львові: «сьогодні у нас в гостях Роман зі Львова». А тепер я у Франківську, отримую нагороду від Франківська. Це теж прикольно. Покатався по всій Україні. Це класно, загалом, що мерія таким займається, тому що для когось це важливо. Тому, я думаю, це позитивна річ».

Віктор Вівчаренко - ветеран війни та інвалід першої групи. На війні втратив зір. Після поранення почався довгий період лікування та відновлення. Значну частину реабілітації проходив в Івано-Франківській обласній лікарні.

«У 2022-му році, в червні, мобілізувався, потрапив на навчання, я офіцер. Пройшов навчання і під Донецький аеропорт відразу. Далі ще було Гуляйполе, і після Гуляйполя Бахмутський напрямок. На Бахмутському я і завершив службу. Довга історія: багато лікарень, багато операцій, багато відновлення. В загальному все я проходив в Україні. Те, що можна було зробити для незрячої людини, в принципі, все мені зробили. Здебільшого у нашій Івано-Франківській обласній лікарні я найбільше часу провів під час відновлення і реабілітації. Безумовно приємно, що цих ветеранів, таких, як я, ще пам’ятають і якось відзначають їхню працю», - каже ветеран. 

Для Юрія Николюка війна також змінила життя. Він служив із 2022 року, а в листопаді 2024-го отримав поранення у Серебрянському лісництві та звільнився зі служби.

«Я ветеран російсько-української війни. Я служив з 2022-го року. В листопаді 2024-го року у Серебрянському лісництві отримав поранення. Відповідно, звільнився. Після того шукав чим зайнятися. І от хорошу роботу знайшов. Займаюся ветеранами, доступністю, працюю в міській раді Івано-Франківська. Паралельно знайшов дуже класне заняття. Я гравець ампфутбольного клубу «Бартка». Це для мене вже друга сім’я. Це я повернувся в те коло, в якому мені комфортно знаходитися. Рахуйте, я відчуваю себе там більш впевненим, я бачу якусь мету, я йду до неї, я бачу, що я допомагаю ще паралельно хлопцям. Тому оце коло мого спілкування дуже мені потрібне. Я навіть бачу, що хлопці, які приходять в нашу команду, відчувають себе потрібними. Тому це дуже класно».

Для Миколи Крошного, ветерана та директора міського комунального закладу «Дім воїна», такі зустрічі мають окреме значення. Адже за можливістю просто зібратися разом стоїть ціна, яку Україна платить у цій війні:

«Вирішили зібрати тут ветеранів з Івано-Франківської громади, вручити їм нагороди «За честь і звитягу» від міського голови, зробити їм кілька розважальних програм. Тут є можливість постріляти з луку, пограти в шахи, плюс ознайомитися з інформацією з різних установ, зокрема, «БРАСС», «Бартка», «Дім воїна». 

Особисто для мене, як для ветерана, це свято, на мою думку, найбільш важливе взагалі в році, тому що кожен повинен розуміти, якою ціною ми маємо змогу жити, якою ціною ми маємо змогу проводити такі заходи, будити дітей до школи, просто насолоджуватися життям. А це, насправді, дуже велика ціна – ціна життів, здоров’я наших захисників та захисниць, які стоять на захисті нашої держави проти нашого спільного ворога».

Про те, що робота з ветеранами продовжується, розповів заступник міського голови, начальник управління із супроводу ветеранів та ветеран Юрій Гапончук. За його словами, важливо не лише допомагати ветеранам, а й зробити так, щоб вони знали, куди звернутися зі своїми питаннями:

«Це насправді потрібно для ветеранів, це потрібно для ветеранської спільноти, це потрібно для родин, сімей загиблих, безвісті зниклих. Тому робота буде далі продовжуватися. 

Сьогодні презентували представників Ради ветеранів області. Це, можна сказати, наша підтримка на місцевому рівні в Івано-Франківській територіальній громаді. Це допомога і для управління, і допомога ширше обійняти більше ветеранів і щоб всі були почуті, щоб кожного ветерана ми могли взяти, допомогти йому і дати спрямування там, де йому потрібно». 

Міський голова Руслан Марцінків під час зустрічі подякував військовим і ветеранам та зазначив, що такі зустрічі потрібні для того, щоб говорити про проблеми та разом шукати рішення:

«Сьогодні до Покрови Пресвятої Богородиці зібралися з ветеранами, щоб підсумувати рік діяльності управління ветеранської політики, нагородити нагородами, поспілкуватися, поговорити і вирішити ті проблеми, які є. Тому дякуємо нашим військовим, ветеранам і працюємо далі, щоб вони відчували підтримку нашої громади». 

За словами учасників зустрічі, для ветеранів важливі не лише нагороди. Важливо мати можливість працювати, займатися спортом, спілкуватися з побратимами, отримувати необхідну допомогу та просто розуміти, що після повернення з війни ти не залишився сам.