Об’єдналися заради фронту: як волонтери виграли «Бюджет участі»

Вони не носять військової форми, але щодня працюють для фронту. У Франківську волонтерки шиють маскувальні сітки та евакуаційні ноші, які допомагають рятувати українських захисників. Щоб виготовляти більше, кілька волонтерських команд об’єдналися, разом подали проєкт на міський «Бюджет участі» й перемогли. Завдяки підтримці міста вдалося закупити матеріали та значно швидше виконувати запити військових. Як працює тил, який не здається, - далі в сюжеті.

Тут не питають, скільки тобі років і чи маєш досвід. Беруться до роботи всі, хто хоче допомогти військовим. Хтось шиє, хтось готує тканину для маскування, хтось перевіряє кожен шов. У гуманітарному хабі кожна пара рук важлива.

Марта Дубейська приходить сюди вже понад рік. Уміє шити – тож свої навички перетворила на допомогу армії. Каже: без надійного тилу війську не вистояти.

«Запропонувала свою допомогу, тому що я вмію шити. Я розумію, що якщо ми не будемо допомагати нашій армії, то ми не вистоїмо. Тому що без підтримки тилу ніяк не може бути, інакше не може бути. Тому я одразу погодилася. Тільки маю можливість, так як маю можливість. Не кожного дня, але часто», - каже Марта Дубейська, волонтерка.

За цими сітками – майже три роки праці, десятки волонтерок і сотні годин за швейними машинками. Спочатку працювали по домівках і квартирах, бо свого приміщення не було. Тепер мають спільний осередок – гуманітарний хаб, де шиють маскувальні сітки та евакуаційні ноші для поранених.

Три співзасновниці – Маріанна Кізан, Оксана Моспанюк і Тетяна Фреїшин – тримають цю справу разом. А поруч із ними – жінки, які приходять після роботи, у вільні години й навіть на цілий день. Бо на фронті чекати не можуть.

«Тепер значно легше, тому що ми маємо свій осередок. Сюди приходять люд З таким об'ємом роботи ми б самі не справилися. Я хочу дуже подякувати за таку можливість нашій міській владі, що організували такий «Бюджет участі». Для нас це дуже важливо, це дуже велика підтримка. Оскільки ці рулони, які ми отримали, вони одразу були перфоровані і пошиті сітками маскувальними і відправлені на фронт», - відзначає Маріанна Кізан, співзасновниця гуманітарного хабу.

Цей хаб – не просто майстерня. Тут разом працюють, відзначають дні народження, підтримують одна одну у важкі моменти й переживають за своїх на фронті. Для Світлани Дубас волонтерство – особисте. Шестеро її близьких – на війні, двоє офіційно зникли безвісти. Тож кожна пошита сітка для неї – це не просто шматок тканини, а можливість допомогти тим, хто зараз боронить країну.

«Працюю тут майже три роки, дізналася цілком випадково. Я працювала з волонтерами Болехівщини, і в нас залишилися фастекси, запчастини. І дала в інтернеті об'яву, хто хоче. Оксанка Моспанюк відізвалася, прийшла сюди, побачила, що тут швейні машинки, запитала, чи можна мені шити. Ось так і шию, ноші, сітки. Робочий час ненормований, залежно від запитів, якщо є великі запити, тоді можна працювати і по 12, і по 14 годин. Добре, що мене чоловік розуміє і знає, де я є, може навіть мені їсти сюди привезти, лише запитує: чи я вдома буду ночувати. Дівчатка, підібрались хороші, працюємо весело. Справа в тому, що в мене шестеро на фронті. Так що це не просто праця, це є їм допомога. Я знаю, що допомагаю нашим хлопцям, які воюють», - каже Світлана Дубас, волонтерка.

Але добрі руки – це ще не все. Для маскування потрібні рулони спеціальної тканини, а на них – гроші. Тому волонтери вирішили діяти разом. До спільної ініціативи долучилися Гуманітарний хаб, «Маскувальні феї» та команда Люди Лучин, яка плете кікімори. Об’єднали зусилля, щоб виграти міський «Бюджет участі» й отримати матеріали для фронту. Результат не забарився: кожна з волонтерських організацій отримали по двадцять рулонів тканини й оперативно перетворили на маскувальні сітки та відправили захисникам. 

«Вона нас усіх об’єднала. Це були такі перегони, скажені! Ми збирали голоси, старалися, хотіли виграти. Тому що маскування важливе. І ми справились», - продовжує Маріанна Кізан, співзасновниця гуманітарного хабу.

У волонтерській справі швидкість часом вирішує все. Тканину тут одразу готують, розкроюють і зшивають. Далі – пакують і відправляють за запитами військових. Адже маскувальна сітка допомагає приховати позиції та техніку від ворога. А евакуаційні ноші, які теж виготовляють у хабі, потрібні для транспортування поранених.

Волонтерки не чекають винагороди. Та коли у відповідь із фронту приходять дитячі малюнки, прапори з підписами, шеврони чи навіть цукерки – це нагадує, що їхня робота потрібна. І що за кожною сіткою стоять люди, які чекають одне на одного.

«Ми ніколи не просимо нічого взамін. І коли військові нам передають цукерки, щоб нам було приємно, або прапори з підписами, подяки, шеврони – це надзвичайно приємно. За ці роки багато хто стали просто друзями», - додає Маріанна Кізан, співзасновниця гуманітарного хабу.

Цьогоріч міський «Бюджет участі» вперше відкрив можливість реалізовувати проєкти, спрямовані на підтримку ЗСУ, через громадські організації. Ініціатива хабу стала прикладом того, як міська програма може підсилити волонтерський рух: люди мають досвід і готові працювати, а підтримка дає змогу швидше забезпечувати військових необхідним.

«Цього року ми вперше прийняли проєкти, по суті, від громадських організацій. І, в принципі, з огляду на цей проєкт — це було правильне рішення. Я думаю, що наступного року ми теж будемо приймати такі проєкти. Думаю, що таких проєктів має бути більше», - відзначає Христина Гнатів, координаторка програми «Бюджет участі».

У міській владі кажуть: такі ініціативи важливо розвивати й надалі, зокрема передбачити окремий напрям для волонтерських проєктів на підтримку війська.

«Дуже добре, що один із проєктів – це підтримка Збройних сил України, зокрема волонтерської діяльності. І дуже добре, що ми маємо можливість також через різні програми їх підтримувати. Тому тішимося, працюємо, допомагаємо Збройним силам України - і буде перемога!», - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

У цій майстерні не рахують робочих годин і не чекають подяк. Тут просто роблять усе, що можуть, заради тих, хто тримає фронт. А коли волонтери об’єднуються, а місто допомагає втілювати їхні ідеї, допомога приходить швидше. Бо перемога - це не лише те, що відбувається на передовій. Це й тисячі рук у тилу, які щодня працюють заради України.