Пам’яті полеглого захисника Василя Стефанишина

 

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому Герою Василю Стефанишину. Пам’ятний знак встановили на фасаді ліцею імені Миколи Сабата. Полеглий воїн був випускником тоді ще Української гімназії. Згодом жив у Львові, а потім поїхав до Франції. У перший день повномасштабного вторгнення, розповідає мати Героя, її Василько твердо вирішив – мусить повернутися до рідної країни, щоби стати на її захист. 

«Він сказав: «я мушу, я маю це зробити, бо не можу тут залишатися, коли в Україні небезпека». Останній раз ми бачилися з ним на позиції. Це був листопад місяць якраз. Я його попросила включитися, над ним була маскувальна сітка і небо, осіннє небо запорізьких степів. Дуже був сумний погляд, бо не просто там було йому. Це була наша така зустріч віч-на-віч, будемо казати», - розповідає мати загиблого Героя Василя Стефанишина Лариса Стефанишин. 

Попри досить молодий вік Василь Стефанишин став командиром мінометного взводу. Був безстрашним та справедливим. Не боявся сперечатися зі старшими за званням, якщо був упевненим у власній правоті. Мав завжди власну непохитну думку, пригадують побратими. 

 «Він один з небагатьох, хто міг займатися спортом, коли ти й так копав бліндаж, багато на голові всього. Але він завжди знаходив час, щоби тренуватися і займатися, слідкувати за собою. Ще однією рисою його було, що він не був конформістом. Це найважливіше. Він міг сперечатися з командиром батареї, який часом бував не правий. Не завжди ті суперечки приводили до користі, але він мав свою думку», - каже військовослужбовець Ростислав Гуль. 

«Ми служили разом, від самого початку. Василь був командир 3-го взводу мінометної батареї. Хороший, молодий, перспективний був хлопець, звичайно. Дуже шкода, що його з нами нема. Ми служили до останніх днів разом у напрямку Гуляйполя», - розповідає побратим загиблого Василя Стефанишина Володимир Гальченко. 

Василь Стефанишин став на захист України у складі 78 батальйону 102 бригади ТРО. Не боявся виконувати найскладніші задачі, поставлені йому та його підрозділу. Загинув 3 лютого 2023 року неподалік села Зелений Гай Запорізької області. 

«Ми докладемо максимум зусиль, щоби вшанувати в нашій громаді пам’ять про наших героїв. Не тільки в анотаційних дошках, не тільки в поминальних заходах, але дуже важливо, щоби інформація про наших Героїв була завжди в наших освітніх закладах, у наших різноманітних заходах, у фільмах, в книгах, і в інших речах, що збережуть пам’ять», - звернувся до присутніх Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

До слова, на жаль, вже четверо випускників ліцею імені Миколи Сабата віддали свої життя у боротьбі за незалежність України.