Анотаційні дошки двом загиблим військовослужбовцям у російсько-українській війні відкрили у Івано-Франківську. Пам’ятні знаки встановили на стіні Центру патріотичного виховання ім. Степана Бандери. Тут розміщені анотаційні дошки полеглих у російсько-українській війні, які не проживали або не навчалися у освітніх закладах громади. 

«Ми вважаємо, що це місце уособлює Героїв: від січового стрілецтва, української повстанської армії, визвольної боротьби до сучасної боротьби. Підказуйте нам, бо не все ми знаємо, як можна увіковічнити пам’ять. Тут, у Центрі патріотичного виховання ім. Степана Бандери проходять і будуть проходити заходи з вшанування пам’яті всіх наших Героїв», - звернувся до всіх присутніх Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

35-річний Дмитро Солошин – уродженець Херсонської області. У перший день повномасштабного вторгнення родина Героя опинилася в окупації. Пізніше їм вдалося виїхати. Відтак дружина з сином переїхали до Івано-Франківська, а сам Дмитро став на захист України.

«Ми проживали 6 років за кордоном і за 10 місяців до війни повернулися додому. Він був великим патріотом, хотів жити в Україні, він хотів, щоби син навчався в Україні. І ми приїхали додому. Але так сталося, що 24 лютого прийшла окупація. В 11 ранку нас вже окупували. Дуже хороший чоловік в мене. Він гарний чоловік, добрий батько, чудовий син. Я розумію, що всі Герої найкращі, на жаль, ідуть найкращі. Це дуже болісно і тяжко», - каже дружина загиблого Героя Дмитра Солошина Яна Солошина. 

Поруч із анотаційною дошкою Дмитрові Солошину ще один пам’ятний знак – військовослужбовцю 102 бригади ТрО Олександру Кісельову. Як згадують побратими, полеглий Герой був старшим, однак легко завоював повагу в молодших. Вмів зібрати навколо себе людей і заспокоїти у тривожні миті добрим словом чи влучною крилатою фразою. І кілька разів під час обстрілів рятував життя побратимам.

 «Це буде вірш Петра Трохимчука про свого товариша і Сашу Кісельова. Саша загинув, мій товариш, побратим. Під першим обстрілом моє життя він врятував. Як гинув він, мене не було поряд з ним. І борг цей я йому вже не віддам» - задекламував вірш побратим загиблого Олександра Кісельова, військовослужбовець 102 бригади ТрО Андрій Єфименко.

«Балтика» - саме такий позивний обрав собі полеглий герой Олександр Кісельов, бо ж пройшов військову службу у Балтійському флоті. Не маючи українського коріння, він дуже любив Україну. Тому, маючи змогу, не піти через хвороби, тоді ще 55-річний «Балтика» у перший же день повномасштабного вторгнення попрямував у військкомат.

«Пішов на війну в перший день війни. В 9 годині ранку відвіз мене на роботу і зразу пішов записуватися добровольцем. Він сам був росіянином. Ми сюди приїхали в 90-му році. Я сама навчалася в Харкові і ми приїхали сюди. Та так мало-помалу ніхто і не знав, що він росіянин. Бо він прекрасно розмовляв українською мовою, прекрасно знав історію. Зачитувався творами про Бандеру, про Грушевського, про Махна. Розказував про них і ще вчив мене. Він дуже хороша людина. Був дуже веселий і життєрадісний», - пригадує дружина загиблого Героя Олександра Кісельова Світлана Кісельова.

Поховані полеглі Герої Дмитро Солошин та Олександр Кісельов на Алеї слави міського кладовища у селі Чукалівка Івано-Франківської громади.