У селі Радча відкрили Меморіальний комплекс, щоб увічнити пам'ять про 12 героїв, які віддали своє життя за Україну. Анотаційні дошки стануть символом шани та вдячності для родин героїв, їхніх побратимів та всієї громади.

Родичі загиблих воїнів поділились спогадами про Героїв, які віддали своє життя за Україну, щоб ми жили в мирі.

Роман Цюцяк - історик, який став воїном. Воював у 5 окремій штурмовій бригаді. Загинув 8 травня 2023 року під час артилерійського обстрілу. Його дружина Руслана Цюцяк розповіла, що військовий прийняв рішення стати на захист держави з перших днів війни. 

“Він був найкращим для мене, для нашої сім’ї, сина, мами, брата і для всіх рідних. Він був дуже добрим, мудрим, завжди був готовий всім допомогти. Для друзів був найкращим другом. Сумуємо за ним, нам дуже важко без нього. В житті він був істориком, працював над дисертацією. Хотів захищатися, працювати в школі, займатися освітом. Так складалися обставини, що потрібно було працювати різноробочим і закордоном, і в Україні. Паралельно він завжди продовжував займатися своєю діяльністю, як історик. Коли почалося повномасштабне вторгнення Роман з перших днів пішов захищати нашу Україну», - розповідає дружина загиблого Руслана Цюцяк. 

Ярослав Вацеба служив у Президентському полку імені Богдана Хмельницького. Призвався добровільно, служив від початку повномасштабного вторгнення. Загинув 17 травня 2022 року під час звільнення сіл Циркуни та Питомник Харківської області від мінометного обстрілу. 

Матір загиблого воїна пані Мирослава Вацеба, запевняє, що кожен свідомий громадянин має захищати свою рідну землю. 

“Я хотіла би сказати і звернутися напевно до всіх, що треба взяти зброю і йти захищати. Бо якщо ми будемо ховатися за спиною інших, то напевне війна буде в нас. В нього прадід воював і він сказав: “якщо не я, то хто”. Не мавши знання, бази військової, який не знав, як рушницю тримати в руках. Зі слів побратимів він був хорошим і ввічливим. І напевно достойним з усіх хлопців, які там були. Тому що таке завдання, яке він виконував-таких хлопців рідко посилають”,- каже Мирослава Вацеба.

Іван Фуштей служив в 79 штурмовій бригаді гранатометником. Так сталося, що 25 червня 2024 року, вийшовши на бойове завдання в районі Покровська загинув.

Дружина полеглого Героя, Лілія Фуштей  каже, що чоловік завжди був відданий Україні та сім'ї.

“Був дуже добрим, дбайливим, ніколи не був байдужий до долі нашої країни. Він був учасником нашої Помаранчевої революції й Революції Гідності. І коли почалося повномасштабне вторгнення в нашу країну - він працював закордоном в Швеції та повернувся і став на захист нашої країни. В нас троє дітей, два сини і дочка. Вони також були на службі в самому пеклі можна сказати. І він просто не зміг, сказав: “Вони там, я не можу лишатися дома”,- розповідає дружина загиблого Лілія Фуштей.

Міський голова Руслан Марцінків поділився своїми думками про важливість вшанування пам'яті захисників та закликав до підтримки українського війська.

“Це вже третій такий комплекс. В наших селах Франківської громади будуть такі Алеї Слави. Хоча я би дуже хотів не відкривати таких подібних Алей. Найбільша сьогодні вдячність нашим захисникам. Тому найбільшою подякою і найбільшою шаною буде для хлопців справедливий мир. Допомагаймо нашим військовим. Дякую всім небайдужим людям, які долучилися щоби дійсно Алея Слави у селі Радча з’явилася”,- резюмує Руслан Марцінків.

Михайло Бриндзей, Ярослав Вацеба, Роман Демчук, Роман Дем'янець, Іван Майка, Андрій Остап'як, Андрій Струк, Тарас Струк, Іван Фуштей, Роман Цюцяк, Іван Шептур, Віктор Яцків - ці імена назавжди вкарбовані в серця мешканців Радчі. Їхня мужність, відданість та любов до України будуть жити вічно, надихаючи майбутні покоління на боротьбу за свободу та незалежність.