Пам’ятні дошки загиблим військовим Павлу Брикіну та В’ячеславу Тушному відкрили у Івано-Франківську. На фасаді ліцею №3, де вчилися Герої. На захід пам’яті прийшли учні ліцею, педколектив та рідні військових. Ті, хто знали В’ячеслава і Павла, відгукуються про чоловіків як про надійних друзів та побратимів.

«Ми зі Славіком були знайомі ще з 2014 року, ще з часів АТО. З початку повномасштабного вторгнення я мав за честь бути в нього командиром. Добрішої людини, яка настільки готова прийти на допомогу, на виручку, дуже тяжко знайти. Славік, дякую за службу!», - каже побратим В’ячеслава Тушного Остап Рудий.

Таких якостей, переконана вчителька ліцею №3 Наталія Галюк, людина вчиться з дитинства. У далекому 2001 році жінка стала класним керівником 5-Б. Тоді там навчався десятирічний В’ячеслав – добра і турботлива дитина, а згодом мужній, розуміючий та сміливий воїн.

 «Це був дуже скромний, ввічливий і врівноважений хлопчик. Я дивлюся на світлини, маємо альбом нашого класу, і на них дивиться добра дитина, з добрими дитячими очима. Але водночас, в той час в нього був мужній, дорослий погляд. Після школи він завжди незмінним тихим голосом питався: «Як там школа? Я зайду. Як там наші?» Це людина-приклад таких людських якостей як турбота, як повага, гідність, любов та вірність», - пригадує про свого учня класний керівник В’ячеслава Тушного Наталія Галюк. 

Батько 5-тьох дітей – Павло Брикін. Герой, якому присвячена ще одна анотаційна дошка. Він міг не йти на війну за станом здоров’я, однак власні переконання та принциповість примусили покинути мирне життя і стати на захист своєї родини та держави. Павло допомагав усім, намагався підтримувати в будь-якій ситуації і за будь-яких умов. Товариш Павла Брикіна розповідає, за понад 2 десятки років дружби, у найскрутніші моменти, Герой завжди робив великі кроки і вчиняв по совісті.

«Хороша була людина, хороша, добра. Хоча в нього характер був трошки складний, але всім все допомагав і підтримував, і ніколи і нікого не лишав. Наскільки я чув, що і побратимів підтримував, усіх і друзів, і родичів», - каже друг загиблого Павла Брикіна Петро Сукенник.

Тепер очі В’ячеслава та Павла щодня зустрічатимуть та проводжатимуть нові покоління учнів рідного ліцею. Герої щораз нагадуватимуть, якою ціною нам далося мирне небо та можливість жити у незалежній Україні.

«Це небесні ангели, які віддали свої життя за незалежну Україну. І дуже знаково, що саме на фасаді ліцею відкриті ці дошки. Адже наші діти щодня, ідучи до школи і повертаючись, будуть бачити портрети цих Героїв і згадувати про те, що вони віддали свої життя за те, щоб вони могли спокійно навчатися, щоб вони могли досягати науку», - упевнена директорка ліцею №3 Наталія Микула.

Відкриття анотаційних дошок, нагадує міський голова Руслан Марцінків, - це частина програми «Івано-Франківськ – місто Героїв». У межах якої у громаді існує ще ряд ініціатив, які увіковічнять пам'ять всіх тих, хто віддав життя за незалежність. Вже є Алея слави, Алея Героїв у середмісті, висять білборди із портретами воїнів, а до кінця року світ побачить книга з іменами усіх, хто не повернувся з війни. Однак, натепер важливим є також і допомога і зусилля кожного, щоби перемогти зараз ворога – каже міський голова. 

«Найбільша пам’ять Героїв – це буде збільшення допомоги нашим військовим, щоби якнайшвидше була перемога і щоби всі повернулися живі і неушкоджені. Тому поруч з пам’яттю повинна бути постійна підтримка наших Збройних сил України для того, щоби дійсно таких анотаційних дошок було поменше у нашій громаді та в усій Україні», - каже Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.