Анотаційну дошку полеглому Герою Дмитру Діденку встановили та освятили на фасаді будинку, у якому проживав військовий. Він служив на посаді стрільця помічника гранатометника механізованого відділення механізованої роти 60-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. 

Коли почалася війна, через півтора року, у червні 2023 року, Дмитро отримав повістку. На запитання мами відповів: "Мамо, хто, як не ми?" і вирішив йти на захист країни. 30 листопада 2023 року боєць загинув на завданні на Харківському напрямку від тяжких поранень, несумісних із життям. 

“ Я чекала сина, чекала з перемогою і живим. Мій тато воював, пройшов усю велику вітчизняну війну, 7 років. Мабуть мій тато не дарма воював, щоб не воювали наші діти. Ми мусимо пам’ятати наших загиблих Героїв, мусимо допомагати живим воїнам. Дякувати їм, обіймати і допомагати всім чим можемо.  Я прошу всіх, аби не забували, якою ціною дається нам ця війня, ця перемога”, - говорить мати загиблого пані Світлана.

Сестра загиблого Героя висловила щиру подяку всім присутнім за те, що вони вшанували пам'ять її брата. Вона згадує його, як цікаву людину. Дмитро мріяв стати діджеєм, багато читав, особливо полюбляв детективи. Дуже рано став самостійним, проте ніколи не забував відвідувати свою сім’ю.

“Він був дуже цікавою людиною, запросто знаходив з усіма спільну мову. Попри те, що в нього в житті часто виникали складні обставини - він завжди не опускав руки, завжди знаходив вихід з різних ситуацій. Він не любив сидіти на одному місці, різним любив займатися, весь час про щось розповідав. Пам’ятаю, як він приходив на Новий рік в шапці Діда Мороза”, - розповідає сестра загиблого Юлія.

Міський голова висловив глибокий сум з приводу великих втрат, які понесла громада внаслідок війни. Він зазначив, що майже щоденні поховання Героїв нагадують про високу ціну свободи. 

“На жаль громада втратила понад 600 воїнів у цій страшній московсько-українській війні. Майже щоденно ми маємо поховання наших Героїв. Віримо в те, що їхня жертва збереже і подарує всім нам справедливу Українську державу. Пам’ятаймо якою ціною це дається! Знайдімо можливість як гідно вшанувати наших Героїв, крім анотаційних дощок, фільмів й інших речей”, - підсумовує Руслан Марцінків.