Будь-яка допомога українському війську наближає нашу перемогу – впевнений 52-річний франківець Ігор Нагорняк. Чоловік, маючи інвалідність першої групи, долучається до створення кікімор для снайперів. 

«Чотири штучки беру, тепер треба кольорову. Взяв і кручу. Цей шнурочок вони зв’язують там на сітку, яка для кікімори. Я їм складаю-складаю такі мотки, а потім зв’язую», - демонструє процес створення кікімор мешканець Івано-Франківська Ігор Нагорняк.

Кожного разу пан Ігор скручує заготовки для маскувальних халатів різних кольорів, залежно від сезону. Зараз дівчата, котрі плетуть кікімори, замовили весняний варіант, у поєднанні з зеленими нитками. Робота не складна, каже чоловік, однак займає багато часу. За день, приблизно рахує, може заготувати до сотні таких ниточок. А на один маскувальний халат для снайпера необхідно понад 15 тисяч скрутків. І так уже два роки. Не маючи фізичної можливості воювати на фронті, Ігор Нагорняк вирішив у такий спосіб допомагати в тилу.

«У мене два хлопці на війні. Пішли з першого дня. Старший то з 14-го року, полон перебув. Я не міг дивитися, хоч чим-небудь треба допомагати. Бачу, що треба допомога люба. Зовсім не тяжко, бо я тільки думаю, що хлопцям там набагато важче. Я не знаю, може, комусь так не є, але коли рідні на фронті, то про якусь тяжкість навіть не можеш собі думати. Тут сидиш в теплі, на голову нічого не падає і не стріляє», - розповідає мешканець Івано-Франківська Ігор Нагорняк.

Дякує і дуже пишається батьком молодший син пана Ігоря – Павло. Військовий 78 окремого батальйону 102 бригади розповідає, ще від 2014-го тато завжди допомагав війську. Консервація, смаколики та багато м’яса заготовлювали та відправляли хлопцям на передову. Кожний день без вихідних, каже захисник, його тато працює на перемогу. 

«Батько мій з 2014-го починав допомагати, оскільки мій старший брат теж воював, був у складі батальйону «Донбас». І на такі великі свята як Великдень чи Різдво ми замовляли м’ясо, їхали коптили його чи там кров’янку, вареники ліпили, це все заливали смальцем і у відрах передавали братові і його побратимам. Ну а вже з повномасштабки батько почав займатись крутінням ниток для кікімор. І впринципі кожного дня, коли приходжу, батько сидить і крутить ці нитки», - каже заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи 78 окремого батальйону 102 бригади ТрО Павло Нагорняк.

Прийшов у гості, щоби особисто привітати та подякувати волонтеру міський голова Руслан Марцінків. Розповідає, історія про пана Ігоря – людини з інвалідністю, яка ні на день не припиняла допомагати війську, неабияк вразила. Каже, такі люди, особливо заслуговують на повагу.

«Хтось воює, а хтось, хто не може воювати, той повинен допомагати. І тому дуже важливо, що сьогодні франківці активно включаються. Хтось колядує, а потім за ці гроші купляє дрон, хтось приходить в школи, або в інші заклади, де можна поплести сітки, поплести кікімори, а хтось, хто з різних причин не може бути фізично активним, в себе в хаті просто робить ті роботи, які очевидно не можуть зробити інші. Маючи час, допомагає сьогодні нашому війську. Бо насправді і кікімор, і сіток потрібно дуже багато сьогодні», - каже Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Забагато рук на третьому році війни не буває. Щодня у Івано-Франківській громаді волонтери працюють на перемогу. До добрих справ, які допоможуть нашим захисникам подолати окупанта запрошують долучатися різні громадські та волонтерські організації. Детальніше про кожну з них можна дізнатися на офіційних сторінках цих організацій у соцмережах.