Анотаційні дошки трьом загиблим у московсько-українській війні Героям відкрили на фасаді франківського ліцею імені Івана Пулюя. Гнат Тарасюк, Павло Панфілов та Володимир Третяк свого часу навчалися у цьому освітньому закладі. Тому теперішні ліцеїсти зможуть щодня бачити тих, хто поклав свої життя за свободу та незалежність теперішньої і майбутньої молоді. Гнат Тарасюк брав участь ще в АТО. У складі добровольчого батальйону «Шторм» воював на Луганщині. А коли московія відкрито напала на Україну, в перший же день знову подався добровольцем на війну. Служив у 126 окремій бригаді ТРО. Був штурмовиком. 13 серпня 2023 року під час штурму лівого берега Дніпра в Херсоні отримав смертельне поранення.  

«Син був мій чудовий, прекрасний, добрий», - так говорить про свого сина, загиблого Героя Гната Гната Тарасюка батько Ігор Тарасюк.

Про своє перше і єдине кохання, яке забрала росія розповідає дружина загиблого Героя Володимира Третяка Ольга. Вони разом навчалися у Прикарпатському національному університеті. Володимир щодня розвивався і дуже любив свою роботу. Упродовж 15 років чоловік працював асистентом кафедри біології та екології, працював у туристичному клубі «Похід у гори», а свого часу був виховником у скаутській організації «Пласт». Він підкорював найвищі та найкрасивіші вершини світу: у Японії, Чилі, Бразилії, Аргентині, Непалі, Франції та Туреччині. 27 лютого 2022 року отримавши повістку, одразу з’явився до ТЦК. Звідти був направлений на навчання у Яворів. Однак вже за два дні у навчальний центр прилетіла російська ракета. 13 березня Володимир Третяк отримав смертельне поранення на Яворівському полігоні.

«Він раніше говорив про те, що я відчуваю, що я маю зробити щось велике і важливе. І це мій обов’язок. Він був найкращим. Був дуже особливою людиною. Він був дуже світлим, дуже теплим і дуже добрим. Найкращим батьком, чоловіком і сином», - розповідає про загиблого Героя Володимира Третяка дружина Ольга Третяк.

Відомий франківський спортсмен Павло Панфілов з початку Великої війни вступив до лав Київського ТРО. Після визволення Києва служив у ССО «Схід». Далі продовжував службу у Харкові, де на той час тривали тяжкі бої на Ізюмському напрямку. 11 вересня 2022 року о 5-й ранку Павло Панфілов на позивний «Вікінг» підняв український прапор над державною будівлею міста Ізюм.

«Після Ізюму вони знову були в Харкові, і він знову ж попросився в Бахмут. Прийшов до свого командування, і сказав: «Я хочу, хлопці гинуть, якщо ми зі своїми хлопцями не поїдемо на Бахмут, я перевожусь в іншу частину». І після виконання бойового завдання, вони виїжджали з Бахмута, зупинились і ворожий дрон наздогнав мою дитину 23 лютого 2023 року. Йому було 27 років», - мати загиблого Героя Павла Панфілова Вікторія Панфілова.

Франківськ пам’ятатиме кожного убитого москвою Героя, запевняє очільник громади Руслан Марцінків. Саме з метою збереження пам’яті про кожного борця за незалежність нашої країни у громаді діє програма «Івано-Франківськ – місто Героїв». У межах якої про кожного, хто поклав своє життя за Україну, пишуть книги, знімають фільми та організовують різноманітні заходи.

«Важливо пам’ятати про наших Героїв, які показують приклад всьому нашому суспільству, що за свою державу треба боротися. І дуже важливо, що у межах програми «Івано-Франківськ – місто Героїв», ми продовжуємо вшановувати пам’ять анотаційними дошками, різними заходами, книжками, алеями слави для того, щоби ця пам’ять була довгою і була завжди», - переконаний Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.