Анотаційну дошку полеглому Герою Руслану Приймаку відкрити у Івано-Франківську. Пам’ятний знак розмістили на фасаді житлового будинку, де проживав військовий – на вулиці Довженка, 10. Вшанувати пам’ять захисника прийшли рідні, побратими та всі, хто знав Героя. Для товаришів по службі Руслан Приймак був надійною опорою та сміливим вояком із веселим характером. Вже минув рік після загибелі захисника, однак побратими і далі пам’ятають розмови, жарти, добрі справи Руслана. 

«Нам випала честь воювати разом. Дуже багато підбадьорював. Знаєте, такими прислів’ями різними. Він як щось скаже, ми одразу починаємо сміятися. Веселий чоловік був. Дуже багато розповідав за дітей своїх. Як ішли на роботу, про що говорити? Про дітей, родину свою», - каже побратим загиблого Руслана Приймака Федір Сов’як. 

Дружили з дитинства та були родичами – розповідає про полеглого Героя міський голова Руслан Марцінків. Каже, попри складну життєву долю, Руслан Приймак умів жити та був справжнім патріотом. 

«У дитинстві ми приходили на Великдень, на Різдво до Руслана, бо він плюс-мінус мій ровесник, на два роки старший за мене. І я пам’ятаю, наскільки велика родина, багато дітей. Досить така складна життєва історія. Досить йому було непросто по життю, але він патріот і, не роздумуючи, коли почалася війна, пішов у Коломийське ТРО, і, на жаль, трагічно загинув. Сьогодні ми в черговий раз вшановуємо пам’ять через відкриття анотаційної дошки», - зазначив Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

3 квітня 2022 року Руслан Приймак став на захист України у складі 77 батальйону 102 бригади ТРО. Служив на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. А вдома на нього чекали любляча дружина та двоє маленьких дітей – 6-річний Матвій та 11-річна Даринка. 16 липня 2023 року московський ворог забрав у них найдорожче – батька та коханого чоловіка. 

«Підтримки мені, підтримки дітям. Пораду якусь дати. От я іду на стометрівку, іду на кладовище. Я там говорю з ним, мені здається, що він мені там підказує, що мені робити і я продовжую далі все, що він мріяв зробити. Обіцяю йому, що все, що він хотів, ми те завершимо так, як воно має бути. Він був добрим, майстром на всі руки. Були в нього золоті руки. До чого брався, все він мав зробити. Не тільки по ремонту, не тільки по будівництву, але і торта спекти, а сюрприз якийсь підготувати для нас», - ділиться спогадами дружина загиблого Героя Руслана Приймака Оксана Сокольська.