На фасаді ліцею №24 відкрили анотаційні дошки двом Героям, які віддали свої життя за Україну у російсько-українській війні. Павло Моклович та Ігор Пащенюк – імена, які навіки закарбовані в історії міста та в серцях тих, хто їх знав і любив. Їхні подвиги, їхня мужність та самопожертва – це приклад для наслідування. Це пам'ять, яку ми зобов'язані зберегти. 

 “Ще недавно наші випускники. Вони щодня приходили - ми виховували їх, і в кожного з них вірили.Сумно тепер, коли кожного дня ти приходиш до праці і тебе зустрічають ці очі.І ти відчуваєш ту велику відповідальність, яка завдяки нашому вихованню і їхньому героїзму, дає нам можливість щоденно відвідувати наш заклад. Сумно, що вони зараз дивляться на нас з небес”, -ділиться думками директор Ліцею №24 Ігор Мельничук. 

22 лютого 2023 року Ігор Пащенюк, сповнений рішучості та патріотизму, став на захист рідної землі. Він був мобілізований до лав Збройних сил України та служив солдатом медичного відділення стрілецького батальйону. 6 липня 2023 року, у бою під Кліщіївкою, Ігор був тяжко поранений. Попри всі зусилля лікарів, 19 липня його серце перестало битися у Київському військовому госпіталі.

Зі сльозами на очах мати загиблого Героя, Тетяна Пащенюк, поділилася спогадами про свого сина.

“Ігорчик трошки був замкнутий, але дуже справедливий. З друзями, в колі близьких він був дуже веселий. В нього було надзвичайно розвинене почуття справедливості. І напевне тому він вирішив стати на захист нашої Батьківщини. Він знав, що я буду переживати, навіть мені нічого не сказав. Я вже дізналася, коли він подзвонив і сказав, що пішов захищати Батьківщину. Він казав: “якщо щось станеться - щоби то не було даремно, щоб Україна перемогла. І щоб запанував мир і спокій в Україні”,-розповідає матір Тетяна Пащенюк.

Павло Моклович, став на захист держави у складі Національної гвардії України. Служив на посаді номера обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу 1-го батальйону оперативного призначення. Загинув 22 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля села Вербове, що на Запоріжжі, від ворожого артилерійського обстрілу.

Серце матері, Лілії Моклович, сповнене болем втрати, але водночас безмежною гордістю за свого сина-Героя.

 “Веселий, життєрадісний, любив всім допомагати. Пам’ятаю: вони вже мали виходити з позиції. Я ще з ним поговорила. Він каже: “Мам, не маю часу.Ми завтра виходим”. Так і не вийшли. В мене гордість за сина, що він зробив правильний вибір. Шкода, що загинув. Думаю він ще багато чого доброго міг зробити”, - каже мати Лілія Моклович.

За словами Анатолія Сиворога, заступника командира військової частини, присутність людей на таких заходах є виявом подяки Героям за їхній подвиг та самопожертву.

 “Наша присутність це своєрідна подяка їм. За їхній героїзм і самопожертву, і нагадування нам, що захист Батьківщини - це і є подвиг. Нехай ця меморіальна дошка стане символом нашої вдячності і обов’язком ніколи не забувати цих Героїв.Завжди пам’ятати їх”, - говорить підполковник національної гвардії України Анатолій Сиворог.

Міський голова наголошує, що важливо вшановувати пам'ять Героїв та допомагати тим, хто зараз захищає нашу країну. Адже саме зараз вирішується доля України.

 “Ми в 24 школі - це мікрорайон Пасічна.На жаль, дуже багато пасічнян загинуло у Франківській громаді. Ми хочемо гідно вшанувати пам’ять. Зрозуміло, що деякі речі ми не можемо робити, бо війна далі триває. Кожного дня майже ми ховаємо наших Героїв. Анотаційні дошки, заходи пам’яті, фільми й інші речі, які ми обов’язково маємо робити. Найголовніше - це допомагати наших захисникам тому, що зараз вирішується доля нашої української держави”, - резюмує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.