На фасаді будинку на вул. Олени Степанів, 4а відкрили анотаційну дошку полеглому Роману Корнуті. Загиблий воїн провів у цьому будинку все своє дитинство та юність. 

Роман Корнута – Герой, чиє серце палало любов'ю до України. Ще у 2014 році, відчуваючи поклик обов'язку, він став до лав добровольчого батальйону "Айдар", де мужньо боронив рідну землю від ворога. Повернувшись до Івано-Франківська, він не полишав військової справи, постійно вдосконалюючи свої навички на вишколах та зборах. 

З початком повномасштабного вторгнення, Роман, не вагаючись ні миті, знову став на захист України. Як справжній воїн, він приєднався до Сил спеціальних операцій ЗСУ, де його відвага та професіоналізм стали легендою. Він був скрізь, де палало пекло війни: під Києвом, на Донеччині, звільняючи Херсон та Роботине. Загинув 14 лютого 2024 року на Авдіївському напрямку. 

Дружина загиблого героя, Олександра Корнута, згадує, що Роман був надзвичайно добрим, щирим та безкорисливим. Людиною, яка завжди готова прийти на допомогу. Каже, що її чоловік був не лише Героєм, але й талановитим спортсменом, тренером та засновником Івано-Франківської федерації тай-кік боксу. 

“Роман був дуже великим патріотом, коли почалося АТО він був в перших рядах, пішов боронити наш край. Коли почалася повномасштабна, він також не роздумуючи з першого дня війни пішов обороняти цілісність нашої України. Про Романа я можу говорити дуже багато, але найголовніше - це був найкращий друг, це була найкраща опора, підтримка. Чесно кажучи, я таких людей у своєму житті більше не зустрічала”, - з сумом в голосі розповідає дружина Олександра Корнута. 

Мати загиблого, Галина Корнута, поділилася своїм болем та спогадами про сина, який завжди був для неї опорою та надією. Війна забрала його життя, залишивши в її серці невимовний біль та спогади про те, як вона мріяла про щасливу старість поруч з ним. 

“Це був його район, через це ми вирішили, що дошка має бути тут. А згодом, коли вийде, зробимо ще щось на школі. Я не можу передати біль мами, яка поховала сина, бо це неможливо передати. Це була моя опора. Він мав тут з нами бути, мала бути наша старість біля нього, але війна клята розпорядилася інакше. Він ніколи ні на що не жалівся. Казав коли воював: “Мамо в мене все добре”. Я не могла повірити, коли звістка прийшла. Я казала: “Боженько, він в мене такий сильний, він буде землю гребти, но він виповзе. Можливо він ранений, но він живий, але не так…”, - зі сльозами на очах говорить мати Галина Корнута. 

Міський голова наголошує, що пам'ять про Героїв має жити. Анотаційні дошки, заходи пам'яті, відкриті уроки - важливі кроки у цьому напрямку. Але найкраща пам'ять - це підтримка тих, хто боронить нашу землю. 

“Ціна України є дуже великою. Наше завдання - зберегти пам’ять: анотаційними дошками, заходами пам’яті, різноманітними відкритими уроками в наших навчальних закладах тощо. Найкращою пам’яттю буде наша підтримка захисників. Війна на жаль й далі триває і ще напевно найкращою пам’яттю буде збережена українська держава”, - підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків. 

Нагадаємо, що нещодавно депутати Івано-Франківської міськради звернулись до Президента України, щоб присвоїти Роману Корнуті звання "Герой України".